Толерантність як професійна компетентність лікаря

Abstract

Сучасна медична освіта поступово відмовляється від традиційної моделі освіти з переважанням накопичення знань і переходить до особистісно-орієнтованої моделі, за якої у майбутнього лікаря формується здатність до вирішення нетипових професійних завдань, до творчого мислення, до реалізації гуманістичного принципу: лікувати хворого, а не хворобу. У зв’язку з чим особливу роль у системи медичної освіти здобуває значимість толерантність як професійна компетентність лікаря, що формується на особистісних якостях майбутніх фахівців, які здатні відповідати викликам часу, особливо в умовах бойових дій.

Современное медицинское образование постепенно отказывается от традиционной модели образования с преобладанием накопления знаний и переходит к личностно-ориентированной модели, при которой у будущего врача формируется способность к решению нетипичных профессиональных задач, к творческому мышлению, к реализации гуманистического принципа: лечить больного, а не болезнь. В связи с чем, особую роль в системе медицинского образования приобретает значимость толерантность как профессиональная компетентность врача, формирующаяся на личностных качествах будущих специалистов, которые способны отвечать вызовам времени, особенно в условиях боевых действий.

Modern medical education gradually renounces the traditional model of education with the predominance of knowledge accumulation and transforms into a personality-oriented model, in which the future physician forms the ability to solve non-typical professional tasks, to creative thinking and to realizing the humanistic principle: to treat the patient, not the disease. In connection with this, a special role in the system of medical education tolerance acquires significance as a professional competence, which is formed on the personal qualities of future specialists who are able to meet the challenges of time, especially in the conditions of hostilities.