Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства: порівняльно-правовий аналіз

Abstract

В роботі з урахуванням зарубіжного досвіду та міжнародних стандартів сформульовано шляхи вдосконалення національного законодавства в сфері забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства. Удосконалено поняття «забезпечення безпеки», розкрито його основні складові елементи. Здійснено спробу визначити коло суспільних відносин, які потребують захисту в рамках інституту забезпечення безпеки. Виявлено недоліки правового регулювання інституту в розрізі об’єктів, які підлягають захисту, мети та завдань інституту забезпечення безпеки. Зроблено висновки про організаційну та ідейну невідповідність вітчизняного інституту забезпечення безпеки та провідних зарубіжних програм захисту свідків. Вперше сформульовано, на основі аналізу та порівняння зарубіжного законодавства, міжнародних стандартів та практики побудови програм захисту свідків, керівні принципи побудови провідних інститутів забезпечення безпеки. До таких керівних положень належать принципи: добровільності, соціального захисту, спеціалізації, автономності, диференціації заходів, пропорційності, конфіденційності.

В работе с учетом зарубежного опыта и международных стандартов сформулированы пути совершенствования национального законодательства в сфере обеспечения безопасности участников уголовного судопроизводства. Усовершенствовано понятие «обеспечение безопасности», раскрыты его основные составляющие элементы. Предпринята попытка определить круг общественных отношений, которые нуждаются в защите в рамках института обеспечения безопасности. Выявлены недостатки правового регулирования института в разрезе объектов, подлежащих защите, целей и задач института обеспечения безопасности. Сделаны выводы об организационном и идеологическом несоответствии отечественного института обеспечения безопасности и ведущих зарубежных программ защиты свидетелей. Впервые сформулированы на основе анализа и сравнения зарубежного законодательства, международных стандартов и практики построения программ защиты свидетелей, руководящие принципы построения ведущих институтов обеспечения безопасности. К таким руководящих положениям относятся принципы: добровольности, социальной защиты, специализации, автономности, дифференциации мер, пропорциональности, конфиденциальности.

Taking into account foreign experience and international standards, ways of improving the national legislation in the field of ensuring the safety of participants in criminal proceedings are formulated. The concept of "ensuring security" has been improved, its main components are disclosed. An attempt has been made to determine the range of social relations that need protection within the institution of security. The shortcomings of the legal regulation of the institute in terms of objects to be protected, the goals and objectives of the Institute for ensuring security are revealed. The conclusions are drawn about the organizational and ideological non-compliance of the domestic security institution and the leading overseas witness protection programs. For the first time formulated on the basis of analysis and comparison of foreign legislation, international standards and practice of building witness protection programs, guidelines for building leading security institutions. These guidelines include principles of: volunteering, social protection, specialization, autonomy, differentiation of measures, proportionality, and confidentiality.