Корекція діастолічної дисфункції та процесів ремоделювання лівого шлуночка у хворих на ревматоїдний артрит в поєднанні з артеріальною гіпертензією

Abstract

Ревматоїдний артрит (РА) визнаний незалежним фактором кардіоваскулярного ризику. Наявність артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих на ревматоїдний артрит (РА) асоціюється з несприятливий прогнозом, поєднання захворювань істотно взаємообтяжує перебіг кожного з них. Актуальним питанням залишається підбір комплексної терапії з метою корекції діастолічної дисфункції та процесів ремоделювання ЛШ. Обстежено 60 хворих на РА в поєднанні з АГ, які були розділені на дві групи I групу та II групу по 30 чоловік. Усі хворі отримували базисну терапію лікування РА, НПЗП та ГК. Контрольна III група практично здорові люди 30 пацієнтів. Пацієнти I групи додатково до базисної терапії отримували гіпотензивну терапію: інгібітор АПФ раміприл 10 мг на добу та блокатор кальцієвих каналів амлодипін 5 –10 мг на добу. Разом з цим усі пацієнти I групи приймали аторвастатин 20 мг на добу та метаболічну терапію Мілдронат 5 мл 0,5 г/5 мл внутрішньовенно крапельно на 200 мл розчину натрію хлориду 0,9% один раз на добу протягом десяти днів, з подальшим переходом на прийом капсул Мілдронат 250 мг, в дозі 500 мг на добу, протягом 3-х місяців. При повторному обстеженні, через три місяці, у пацієнтів I групи відмічалось зменшення індексу маси міокарда на 8,86% (р < 0,05), зменшення розміру лівого передсердя на 5,52% (р < 0,05) та покращення діастолічної функції, у 13,33% пацієнтів відмічалась нормалізація, а у 6,67% перехід діастолічної дисфункції II типу в I тип (р <0,05). Також у пацієнтів I групи, у яких була виявлена рідина в порожнині перикарда, відмічалось зменшення кінцево діастолічної товщини циркулярного обідка рідини на 46,6% (р < 0,05). У пацієнтів II групи відмічалось збільшення індекса маси міокарда на 3,33%, розміру лівого передсердя на 8,68% (р < 0,05) та на 10% збільшився відсоток пацієнтів з діастолічною дисфункцією (р < 0,05). Товщина циркулярного обідка рідини у пацієнтів II групи, у яких була виявлена рідина в порожнині перикарда, збільшилась на 6,67% (р < 0,05). Можна зробити висновок, що така схема є актуальною і може бути рекомендована з метою підбору раціональної, комплексної терапії у хворих на РА в поєднанні з АГ.

Ревматоидный артрит (РА) признан независимым фактором кардиоваскулярного риска. Наличие артериальной гипертензии (АГ) у больных ревматоидным артритом ассоциируется с неблагоприятным прогнозом, сочетание заболеваний существенно взаимоотягощает течение каждого. Актуальным вопросом остается подбор комплексной терапии с целью коррекции диастолической дисфункции и процессов ремоделирования левого желудочка (ЛЖ). Обследовано 60 больных РА в сочетании с АГ, которые были разделены на две группы I группу и II группу по 30 человек. Все больные получали базисную терапию лечения РА, НПВП и ГК. Контрольная III группа практически здоровые люди 30 пациентов. Пациенты I группы дополнительно к базисной терапии получали гипотензивную терапию: ингибитор АПФ рамиприл 10 мг в сутки и блокатор кальциевых каналов амлодипин в средней дозе 7,5 мг в сутки. Также все пациенты I группы получали аторвастатин 20 мг в сутки и метаболическую терапию Милдронат 5 мл 0,5 г/5 мл внутривенно капельно на 200 мл раствора натрия хлорида 0,9% один раз в сутки на протяжении десяти дней, с последующим переходом на прием капсул Милдронат 250мг в дозе 500 мг в сутки в течение 3-х месяцев. При повторном обследовании, через три месяца у пациентов I группы отмечалось уменьшение индекса массы миокарда на 8,86% (р < 0,05), уменьшение размера левого предсердия на 5,52% (р <0,05) и улучшение диастолической функции, в 13,33% пациентов отмечалась нормализация, а в 6,67% переход диастолической дисфункции II типа в I тип (р < 0,05). Также у пациентов I группы, у которых была обнаружена жидкость в полости перикарда, отмечалось уменьшение конечного диастолического размера циркулярного ободка жидкости на 46,6% (р < 0,05). У пациентов II группы отмечалось увеличение индекса массы миокарда на 3,33%, размера левого предсердия на 8,68% (р < 0,05) и на 10% увеличился процент пациентов с диастолической дисфункцией (р < 0,05). Размер циркулярного ободка жидкости у пациентов II группы, у которых была обнаружена жидкость в полости перикарда, увеличился на 6,67% (р < 0,05). Можно сделать вывод, что такая схема актуальна и может быть рекомендована с целью подбора рациональной, комплексной терапии у больных РА в сочетании с АГ.

Rheumatoid arthritis (RA) is recognized as an independent cardiovascular risk factor. The presence of arterial hypertension in patients with rheumatoid arthritis is associated with an unfavorable prognosis; the combination of diseases significantly interrelates to the course of each one. An important issue is the selection of complex therapy to correct diastolic dysfunction and left ventricular remodeling processes. The study involved 60 patients with RA in combination with hypertension, who were divided into two groups: group I and group II of 30 people each. All patients received basic therapy for RA, NSAIDs and GK. The control group III included 30 almost healthy people. Patients of group I additionally received ramipril 10 mg daily and amlodipine 5 – 10 mg daily. All patients from group I also received atorvastatin 20 mg daily and metabolic therapy of Mildronate 5 ml 0.5 g/5 ml intravenous drip per 200 ml sodium chloride solution 0.9% once a day for ten days, followed by a switch to capsules Mildronate 250 mg at a dose of 500 mg per day for 3 months. After repeated examination three months later, the patients of group I showed a decrease in myocardial mass index by 8.86% (р < 0.05), decreased size of the left atrium by 5.52% (p<0.05), improved diastolic function: 13.33% of patients showed normalization, and 6,67% had type II diastolic dysfunction transition to type I (p < 0.05). Also in the patients of group I with fluid in the pericardial cavity there was a decrease in the final diastolic size of the circular rim of the fluid by 46.6% (p < 0.05). Patients in group II showed an increase in myocardial mass index by 3.33%, size of the left atrium by 8.68% (p < 0.05) and the number of patients with diastolic dysfunction increased by 10% (p < 0.05). The size of the circular rim of fluid in the patients of group II with fluid in the pericardial cavity increased by 6.67% (p < 0.05). It can be concluded that such a scheme is relevant and can be recommended in order to select rational complex therapy in patients with RA in combination with hypertension.