Активність системи оксидативного стресу – антиоксидантного захисту при гіпертонічній хворобі з різними ступенями ожиріння

Abstract

Оксидативний стрес традиційно розглядається як ключовий фактор у патогенезі численних станів, включаючи серцево-судинні та нейродегенеративні захворювання, рак, діабет і ожиріння. Аналіз літературних даних показав, що проблема дослідження активності оксидативного стресу при коморбідності найбільш розповсюджених неінфекційних захворювань потребує уточнення і проведення подальших досліджень. Мета роботи полягала в оцінці особливостей системи оксидативного стресу – антиоксидантного захисту у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і різними ступенями ожиріння. Обстежено 200 пацієнтів з гіпертонічною хворобою і ожирінням І–ІІ ступенів, які дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні і відповідали критеріям включення. Пацієнти основної групи були поділені на підгрупи відповідно до ступеню ожиріння: до першої підгрупи увійшли 80 пацієнтів з ожирінням І ступеня, а до другої підгрупи - 120 пацієнтів з ожирінням ІІ ступеня. Контрольна група складалася з 30 практично здорових осіб, співставлених за віком і статтю з пацієнтами основної групи. Стан прооксидантної системи оцінювався за рівнями молекулярних продуктів перекисного окиснення ліпідів – дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду, а стан системи антиоксидантного захисту – за загальною антиоксидантною активністю (при проведенні спектрофотометрії). У результаті проведеного дослідження встановлено, що навіть в межах одного ступеню артеріальної гіпертензії, систолічний і пульсовий артеріальний тиск при ожирінні ІІ ст. були достовірно (р=0,008 і р=0,004, відповідно) вищі, ніж при ожирінні І ст. При цьому відзначено, що при коморбідності гіпертонічної хвороби і ожиріння зростання ступеню ожиріння асоціюється з більш вираженим дисбалансом системи оксидативного стресу – антиоксидантного захисту, що проявлялося достовірно вищими рівнями малонового діальдегіду і дієнових кон’югатів, та нижчими рівнями загального антиоксидантного захисту при ожирінні ІІ ступеню (порівняно з ожирінням І ступеню).

Оксидативный стресс традиционно рассматривается как ключевой фактор в патогенезе многочисленных состояний, включая сердечно-сосудистые и нейродегенеративные заболевания, рак, диабет и ожирение. Анализ литературных данных показал, что проблема исследования активности оксидативного стресса при коморбидности наиболее распространенных неинфекционных заболеваний требует уточнения и проведения дальнейших исследований. Цель работы заключалась в оценке особенностей системы оксидативного стресса – антиоксидантной защиты у пациентов с гипертонической болезнью и различными степенями ожирения. Обследовано 200 пациентов с гипертонической болезнью и ожирением I-II степени, давших информированное письменное согласие на участие в исследовании и соответствовавшим критериям включения. Пациенты основной группы были разделены на подгруппы согласно степени ожирения: в первую подгруппу вошли 80 пациентов с ожирением I степени, а во вторую подгруппу – 120 пациентов с ожирением II степени. Контрольная группа состояла из 30 практически здоровых лиц, сопоставимых по возрасту и полу с пациентами основной группы. Состояние прооксидантной системы оценивалось по уровню молекулярных продуктов перекисного окисления липидов – диеновых конъюгатов и малонового диальдегида, а состояние системы антиоксидантной защиты – по общей антиоксидантной активности (при проведении спектрофотометрии). В результате проведенного исследования установлено, что даже в пределах одной степени артериальной гипертензии, систолическое и пульсовое артериальное давление при ожирении II ст. были достоверно (р = 0,008 и р = 0,004, соответственно) выше, чем при ожирении I ст. При этом отмечено, что при коморбидности гипертонической болезни и ожирения увеличение степени ожирения ассоциируется с более выраженным дисбалансом системы оксидативного стресса – антиоксидантной защиты, что проявлялось достоверно более высокими уровнями малонового диальдегида и диеновых конъюгатов и низкими уровнями общей антиоксидантной защиты при ожирении ІІ степени (по сравнению с ожирением I степени).

Oxidative stress is traditionally regarded as a key factor in the pathogenesis of numerous conditions, including cardiovascular and neurodegenerative diseases, cancer, diabetes and obesity. Oxidative stress is defined as an imbalance between the generation of active forms of oxygen and detoxification with an antioxidant system with a predominance of the first one. Analysis of literary data showed that the problem of studying the activity of oxidative stress in the comorbidity of the most common non-communicable diseases requires clarification and further research. The purpose of the study was to assess the features of the system of oxidative stress as an antioxidant protection in patients with hypertension and various classes of obesity. Materials and methods. We examined 200 patients with arterial hypertension and obesity of the I-II classes who gave informed written consent to participate in the study and met the inclusion criteria. Patients of the main group were divided into subgroups according to the classes of obesity: the first subgroup included 80 patients with obesity of the I class, and the second subgroup comprised 120 patients with obesity of the II class. The control group consisted of 30 practically healthy individuals, matched by age and sex with the patients of the main group. The concentrations of aldosterone and renin in serum were determined. At the renin levels <0.65 ng/ml/h, low-renin hypertension was established, and the renin levels ≥ 0.65 ng/ml/h, high-renin hypertension was noted. Results and discussion. Comparative assessment of indicators in class I and II obesity showed that even within the same degree of hypertension systolic and pulsed blood pressure in class II obesity, were significantly higher than in class I obesity. As compared to class I obesity, in class II obesity, the imbalance of the system of oxidative stress as an antioxidant protection was more pronounced, which showed a significant higher levels of malondialdehyde and diene conjugates, and lower levels of total antioxidant protection. A more pronounced imbalance of the system of oxidative stress as an antioxidant protection in the progression of obesity can be explained by the peculiarities of the pathogenesis of the disease. Obesity is associated with a regulatory disorder in the metabolic balance, which includes lipid metabolism, inflammatory or hormonal processes, in addition to insulin resistance. The pathogenesis of obesity is complex and involves metabolic and hormonal disregulation, chronic inflammation and stress of the endoplasmic reticulum, among other processes that are closely interrelated. Conclusions. In patients with comorbidity of hypertension and obesity, an increase in the class of obesity is associated with a more pronounced imbalance of the system of oxidative stress – antioxidant protection, which was characterized by significantly higher levels of malondialdehyde and diene conjugates and low levels of total antioxidant protection in obesity II degree (as compared to class I obesity).