Okkasionelle antonymie als mittel der sprachbereicherung

Abstract

Однією з головних цілей сучасної лінгвістики є вивчення мови як універсального явища, що будується на здатності до мислення та таких механізмів мислення, як порівняння та протиставлення. Таким проявом особливостей мислення є здатність людини проводити паралелі, зближувати смисли понять або протиставляти їх один одному. Особливий інтерес для сучасної наукової картини світу представляє здатність людини знаходити неявні протилежності, видимі лише за наявності конкретного контексту, ситуаційного або мовного. Це явище в лінгвістиці отримало назву "оказіональна антонімія". Метою даної статті є дослідження оказіональної антонімії як засобу збагачення мови. У роботі розглянуто питання оказіональної антонімії, а саме досліджено її потенціал у диверсифікації та збагаченні мови. У статті розкрито поняття оказіональної антонімії та виявлено основні критерії та принципи виникнення досліджуваного явища. Розглянуто антоніми не тільки як засіб збагачення мови, але і як спосіб оформлення та транслювання думки, визначено необхідні умови для ідентифікації описуваного явища та досліджено продуктивність антонімії як стилістичного засобу. Базисом проведеного дослідження є сучасні штудії в галузі антонімії як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Основним матеріалом дослідження є біблійні тексти німецькомовного перекладу М. Лютера, а також твори сучасної німецької художньої літератури. Окреслено перспективні для проведення наступних досліджень питання, зокрема, з точки зору інших дисциплін, таки, як: психолінгвістика, психологія, логіка, що дозволить укріпити актуальні з точки зору сучасної науки міждисциплінарні зв’язки. Розширення теоретичної бази зазначених дисциплін може позитивно позначитися на вирішенні питань, пов’язаних з функціонуванням мислення та законами людського сприйняття.

Eines der Hauptziele der modernen Linguistik ist das Studium der Sprache als universelles Phänomen, das auf solchen Denkfähigkeiten und Denkmechanismen wie Vergleich und Kontrast basiert. Eine solche Manifestation der Besonderheiten des Denkens ist die Fähigkeit des Menschen, Parallelen zu ziehen, die Bedeutung von Begriffen zu versöhnen oder einander gegenüberzustellen. Von besonderem Interesse in der modernen Linguistik ist die Fähigkeit der Person, implizite Gegensätze zu finden, die nur anhand des spezifischen Kontextes entweder situativ oder sprachlich sichtbar sind. Dieses Phänomen ist als "okkasionelle Antonymie" bezeichnet. Der vorliegende Beitrag befasst sich mit der Frage der okkasionellen Antonymie, nämlich mit der Untersuchung deren Potenzials, Sprache zu diversifizieren und zu bereichern. Der Artikel untersucht das Konzept der gelegentlichen Antonymie und identifiziert die wichtigsten Kriterien und Prinzipien, die dieses linguistische Phänomen ermöglichen. Die Studie betrachtet okkasionelle Antonymie nicht nur als ein Sprachbereicherungsmittel, sondern auch als eine Möglichkeit, die Gedanken zu repräsentieren und zu vermitteln. Der Artikel definiert die notwendigen Bedingungen für die sprachliche Gestaltung des untersuchenden Phänomens und beweist die Produktivität der Antonymie als Stilmittel. Die Grundlage der Forschung bilden moderne Studien im Bereich der Antonymie, die sowohl inländische als auch ausländische Wissenschaftler gemacht haben. Hauptforschungsmaterial sind die biblischen Texte der deutschsprachigen Übersetzung von M. Luther sowie Werke der deutschen Gegenwartsliteratur.