Психологічне насильство як форма домашнього насильства

Abstract

Стаття присвячена характеристиці психологічного насильства як формі домашнього насильства. Історично склалася ситуація, коли відповідно до патріархального розвитку суспільства, релігій та державного законодавства чоловіки займали привілейоване становище. Поступово відбувся відхід від цього стереотипного анархаїзму. Безперечно, проблема гендерної рівності нині декларативно є вирішеною. Жінки та чоловіки є рівними відповідно до Основного закону, а тому й усіх інших нормативно-правових актів. Зараз слідкують за гендерною різноманітністю у органах державної влади, місцевого самоврядування. Жінки-політики чи міністри більше не викликають здивування. Проте заявляти про його цілковите подолання ще надто передчасно. Адже, становище жінки і чоловіка у шлюбі, не є рівним. Випадків вчинення домашнього насилля вкрай багато. Проте, дане діяння характеризується високим ступенем латентності. Суттєве оновлення вітчизняного законодавства в контексті протидії цьому деструктивному явищу, а особливо запровадження кримінальної відповідальності є значним кроком для подолання домашнього насильства і цілому та психологічного насильства як його форми зокрема. Особливу увагу зосереджено на проявах психологічного насилля. Так як саме вони зазвичай носить довготривалий, систематичний характер. А особи, постраждалі від такого насильства, можуть мати серйозні розлади психіки, що здатні призводити до фізичних хвороб, посттравматичного стресу, самогубства. Аналізуються ознаки психологічного домашнього насильства, наприклад, тривожність, постійне почуття небезпеки, труднощі з концентрацією, депресія, втрата соціальних контактів з родичами, почуття провини, стокгольмський синдром тощо. Робиться висновок про необхідність наявності багатьох чинників (воля законодавця, ефективність функціонування органів державної влади, бажання самих жертв протидіяти психологічному насильству) для успішної протидії цьому деструктивному явищу.

Статья посвящена характеристике психологического насилия как форме домашнего насилия. Исторически сложилась ситуация, когда в соответствии с патриархального развития общества, религий и государственного законодательства мужчины занимали привилегированное положение. Постепенно произошел отход от этого стереотипного анархаизму. Бесспорно, проблема гендерного равенства в настоящее время декларативно является решенной. Женщины и мужчины равны согласно Основному закону, а потому и всех нормативно-правовых актов. Сейчас следят за гендерной разнообразием в органах государственной власти, местного самоуправления. Женщины-политики или министры больше не вызывают удивления. Однако заявлять о его полное преодоление еще слишком рано. Ведь положение женщины и мужчины в браке, не является равным. Случаев совершения домашнего насилия крайне много. Однако, данное деяние характеризуется высокой степенью латентности. Существенное обновление отечественного законодательства в контексте противодействия этому деструктивному явлению, особенно введение уголовной ответственности является значительным шагом для преодоления домашнего насилия и целом и психологического насилия как его формы частности. Особое внимание сосредоточено на проявлениях психологического насилия. Так как они обычно носит длительный, систематический характер. А лица, пострадавшие от такого насилия, могут иметь серьезные расстройства психики, способны приводить к физическим болезням, посттравматического стресса, самоубийства. Анализируются признаки психологического домашнего насилия, например, тревожность, постоянное чувство опасности, трудности с концентрацией, депрессия, потеря социальных контактов с родственниками, чувство вины, стокгольмский синдром и др. Делается вывод о необходимости наличия многих факторов (воля законодателя, эффективность функционирования органов государственной власти, желание самих жертв противодействовать психологическому насилию) для успешного противодействия этому деструктивному явлению.

The article is devotedto the characterization of psychological violence as a form of domestic violence. Historically, a situationwhere, according to the patriarchal development of society, religion and state law, men took a privilegedposition. Gradually there was a departure from this stereotyped anarchism. Undoubtedly, the issue of gender equality is now declaratively solved. Women and men are equal in accordance with the Basic Law, and therefore all other normative legal acts. Currently, they are monitoring gender diversity in state authorities, local self-government. Women politicians or ministers are no longer amazed. However, it is too early to claim full overcomes. After all, the position of a woman and husband in marriage is not equal. There are a lot of cases of domestic violence. However, this act is characterized by a high degree of latency. A substantial update of domestic legislation in the context of counteracting this destructive phenomenon, and in particular the introduction of criminal liability, is a significant step towards overcoming domestic violence and the whole and psychological violence as its form in particular. Particular attention is focused on manifestations of psychological violence. How exactly they usually have a long-lasting, systematic character. And victims of such violence may have serious mental disorders that can lead to physical illness, post traumatic stress, and suicide. The signs of psychological domestic violence, for example, anxiety, constant feeling of danger, difficulties with concentration, depression, loss of social contacts with relatives, feelings of guilt, Stockholm syndrome, etc. are analyzed. The conclusion is made on the necessity of having many factors (the will of the legislator, the effectiveness of the functioning of state authorities, the desire of the victims themselves to counteract psychological violence) to successfully counteract this destructive phenomenon