Ефективність застосування експериментальної методики підготовки дзюдоїстів-юніорів у змагальній діяльності

Abstract

Аналіз практики тренувального процесу свідчить, що найбільш вразливою ланкою в формуванні і виконанні технічних дій у змагальному двобої дзюдоїстів-юніорів, є невірно підібрана методика тренування. Тому актуальність теми визначена рівнем правильного підбору і засвоєнням техніко-тактичних дій спортсмена, які головним чином визначає його успіх у двобої. Разом з тим, досягнення максимальних показників у змагальній діяльності пов'язані з загальним обсягом тренувальних навантажень, що на сьогодні досягли максимальних значень. Останнє змушує учасників змагань знаходити ефективні й оптимальні шляхи підготовки дзюдоїстів, не збільшуючи обсяги тренувальних навантажень.

Анализ практики тренировочного процесса свидетельствует, что наиболее уязвимым звеном в формировании и выполнении технических действий в соревновательном поединке дзюдоистов-юниоров, является неверно подобранная методика тренировки. Поэтому актуальность темы определена уровнем правильного подбора и усвоением технико-тактических действий спортсмена, которые главным образом определяет его успех в поединке. Вместе с тем, достижение максимальных показателей в соревновательной деятельности связаны с общим объемом тренировочных нагрузок, на сегодня достигли максимальных значений. Последнее заставляет участников соревнований находить эффективные и оптимальные пути подготовки дзюдоистов, не увеличивая объемы тренировочных нагрузок.

An analysis of the practice of the training process shows that the most vulnerable link in the formation and execution of technical actions in the competitive jury of junior jurors is the wrong method of training. Therefore, the relevance of the topic is determined by the level of correct selection and assimilation of technical and tactical actions of the athlete, which mainly determines his success in the duel. However, the achievement of maximum performance in competitive activities is associated with the total amount of training loads that have reached the maximum values ​​today. The latter forces participants to find effective and optimal ways of training judoists without increasing the amount of training loads.