Новий метод дослідження у сучасних наукових лінгвістичних розвідках

Abstract

Центральною темою статті є обґрунтування фрактального підходу до аналізу дискурсу в сучасних лінгвістичних дослідженнях. Стверджується, що фрактальний метод аналізу в дискурсі – це визначення самоподібності його складників задля більш глибокого наукового пізнання та можливості прогнозування появи тих чи інших елементів дискурсивної системи. За такого підходу дискурс визначається як багатовимірна фрактально організована когнітивно-комунікативно-мовна система, здатна до самоорганізації та самоподібного розвитку, детермінована динамікою конструювання смислів, ідей і переконань, взаємодією комунікантів у певних соціально-культурних контекстах та матеріалізована у вигляді вербальних і невербальних знаків. Відтак, соціально-прагматичний аспект дискурсу передбачає багаторазове фрактальне тиражування його графічних утілень за збереження ідентичності смислу задля посилення впливу на адресата. Показовим є те, що фрактальний потенціал є імпульсом до тиражування когнітивних структур у дискурсі. Фрактальний аналіз значно спрощує процедуру наукового пізнання в лінгвістиці, дозволяє чітко окреслити матеріальність та інтерпретованість дискурсивної системи.

Центральной темой статьи является обоснование фрактального подхода к анализу дискурса в современных лингвистических исследованиях. Утверждается, что фрактальный метод анализа в дискурсе - это определение самоподобия его составляющих для более глубокого научного познания и возможности прогнозирования появления тех или иных элементов дискурсивной системы. При таком подходе дискурс определяется как многомерная фрактально организованная когнитивно-коммуникативно-языковая система, способная к самоорганизации и самоподобному развитию, детерминированная динамикой конструирования смыслов, идей и убеждений, взаимодействием коммуникантов в определенных социально-культурных контекстах и ​​материализованная в виде вербальных и невербальных знаков. Следовательно, социально-прагматический аспект дискурса предполагает многократное фрактальное тиражирование его графических воплощений при сохранении идентичности смысла для усиления воздействия на адресата. Показательно, что фрактальный потенциал является импульсом к тиражированию когнитивных структур в дискурсе. Фрактальный анализ значительно упрощает процедуру научного познания в лингвистике, позволяет четко очертить материальность и интерпретируемость дискурсивной системы.

The focal topic of this paper is the discussion of a fractal perspective on the analysis of discourse in modern linguistic research. It is stated that the fractal method of analysis in discourse is the identification of self-similarity of its components for the sake of deeper scientific knowledge and the ability to predict the appearance of certain elements of the discursive system. Within this approach, discourse is defined as a multidimensional, fractally organized cognitive-communicative-linguistic system capable of self-organization and self-development, determined by the dynamics of the formation of meaning, ideas, and beliefs, by the interaction of communicants in certain socio-cultural contexts, and materialized in the form of verbal and nonverbal signs. Therefore, the social-pragmatic aspect of discourse involves multiple fractal replication of its graphic embodiments with preserving the identity of its meaning in order to increase the impact on the addressee. It is significant that the fractal potential is an impulse to replicate cognitive structures in discourse. Fractal analysis greatly simplifies the procedure of obtaining scientific knowledge in linguistics, allows you to clearly outline the materiality and interpretation nature of the discursive system.