Проблема обмеження морських озброєнь у зовнішній політиці США на початку 20-х рр. ХХ ст.

Abstract

У статті досліджено позицію США у питанні обмеження морських озброєнь на початку 20-х рр. ХХ ст. Охарактеризовані причини, хід та наслідки активізації діяльності Вашингтону у військово-морському напрямку протягом періоду, що вивчається. Досліджено процес формування та реалізації американських ініціатив щодо обмеження морських озброєнь напередодні та під час Вашингтонської мирної конференції 1921-1922 рр. Проаналізовано роль США у врегулюванні зовнішньополітичних протиріч між провідними країнами світу на початку 20-х рр. ХХ ст.

В статье исследована позиция США в вопросе ограничения морских вооружений в начале 20-х гг. ХХ в. Охарактеризованы причины, ход и последствия активизации деятельности Вашингтона в военно-морском направлении в течение изучаемого периода. Исследован процесс формирования и реализации американских инициатив по ограничению морских вооружений накануне и вовремя Вашингтонской мирной конференции 1921-1922 гг. Проанализирована роль США в урегулировании внешнеполитических противоречий между ведущими странами мира в начале 20-х гг. ХХ в.

The article researches the position of the United States on the issue of naval arms restriction in the early 20-ies of the XX century. There are outlined causes, the course and the consequences of the intensification of Washington’s naval activity during the investigated period. It is explored the process of formation and implementation of the US initiatives to limit naval weapons before and during the Washington Peace Conference of 1921–1922. The role of the USA in the settlement of foreign policy contradictions between the leading countries of the world in the early 20-ies of the XX century is analyzed. In the early 20’s of the XX century there have been some changes in the international relations system and the role of the USA in it. Despite the isolation stance taken by Washington, the White House continues its policy of «open doors» and «equal opportunities», promoting the elimination of unequal agreements between foreign countries with China, and attempts to influence the position of European countries and Japan in the naval contest issues and limitation of naval weapons. Taking full advantages, which were giving the United States’ the richest country and world creditor status, the US Department of State has stepped up its US impact in the Asia-Pacific region. The new Republican administration succeeded in offsetting the failures of the Paris Decisions of 1919–1920 and began to construct a new model of international relations in which the United States would occupy a leading position. The success of US diplomacy at the Washington Peace Conference of 1921– 1922 contributed to this. However, the conflict between the former allies within the Entente was only smoothed out and not settled. The latter has led to increasing US capital expansion into Europe due to the significant economic growth in the country. Despite the fact that the Republicans’ achievements in US foreign policy on local issues have been much more specific than trying to solve the problem of a new system of international relations globally, these achievements have been rather relative. Leading countries in the world were still making concessions to the White House on separate issues, but in principle they were not ready to accept the scheme of relations offered by the States. That is why American foreign policy achievements have been impermanent.