The essence of sociolinguistic concerns in translation studies and their solutions

Abstract

Translation as a complex dual process incorporating linguistic and cultural transfer of the source text meaning and intention in the target text has come to be frequently recognized by researchers as inevitably bound up with a socially regulated practice and tradition. The article deals with those sociolinguistic concerns which came into the limelight with the development of a new disciplinary approach to translation studies – translation sociology. This interdisciplinary science focuses on delivering the impact of certain social factors (social status, social roles, gender, age, the place of origin, ethnicity) on language variation in different communicative situations. There have been outlined the following major sociolinguistic concerns related to translation practice: the representation of social stratification of the source culture in the target text; the preservation of a source language set of socio-semiotic parameters of field, tenor and mode in the target language; adherence to certain social norms of translation as to society-generated stereotypical approaches to the allowed degree of adaptation of source texts. The demonstration of social realia of the source language is hindered by the discrepancy in the segmentation / hierarchy of the social order immanent in both cultures, the fact inducing dynamic (or communicative) translation as the most efficient tactic of a translator and drawing in functional analogues – as a translation technique. Sociolinguistic facet of translation as a communicative process embedded in a social situation presupposes interpreting a communicative act as an interplay of socio-semiotic parameters so as to keep up the tonality of the source text, the latter ensuing from the actants’ roles balance and their being geared towards the addressee’s expectations. The solution to the problem of social norms of translation is deemed arbitrary regarding an aesthetic translation tradition of a culture.

Переклад як складний дуалістичний процес, що інкорпорує лінгвістичний та культурологічний аспекти передачі значення та інтенції тексту мови оригіналу мовою перекладу, все частіше усвідомлюється науковою спільнотою як невід’ємна частина соціальної практики і традиції. У статті окреслено ті соціолінгвістичні проблеми, які постали перед перекладачами у зв’язку з розвитком нового дисциплінарного підходу до перекладу – перекладацької соціології. Ця міждисциплінарна наука ставить у фокус дослідницької уваги питання відображення у перекладі впливу таких соціальних чинників, як соціальний статус, соціальні ролі, гендер, вік, місце походження, етнічна приналежність тощо на варіативність мовної реалізації у різних ситуаціях спілкування. Як основні соціолінгвістичні проблеми, що пов’язані із перекладом, окреслено такі: передача соціальної дійсності, втіленої у мові оригіналу, засобами мови перекладу; збереження у мові перекладу соціально-семіотичних параметрів поля, тональності та модуса мови оригіналу; дотримання певних соціальних норм перекладу як продиктованих певним соціумом стереотипних підходів до ступеня адаптації перекладачем текстів перекладу. Передача соціальної дійсності мовою перекладу перешкоджається розходженнями у соціальному членуванні / ієрархії, що наявні у двох культурах, у зв’язку з чим найефективнішою перекладацькою тактикою буде використання динамічного (або комунікативного) перекладу, а прийомом – підбір функціональних аналогів. Соціолінгвістична проблема перекладу як ситуативного комунікативного процесу передбачає розуміння комунікативного акту як сукупності соціально-семіотичних параметрів для збереження у мові перекладу тональності тексту оригіналу, яка визначається рольовими відносинами між актантами та установкою останніх на свого адресата. Вирішення перекладацького питання соціальної норми перекладу трактується як довільне, зважаючи на перекладацьку естетику нації.