Місце та роль ланцюгів поставок у сільськогосподарській галузі України

Abstract

Мета даної статті полягає у дослідженні сільськогосподарської галузі України та визначенні значення ланцюгів поставок для підвищення ефективності цієї галузі. У результаті дослідження було проаналізовано основні показники функціонування сільськогосподарської галузі в Україні. Отримані результати дозволяють охарактеризувати фактичний стан, а також розробити відповідні пропозиції щодо його покращення в майбутньому, у тому числі з урахуванням маркетингової та логістичної складових. Встановлено, що майже 18% працездатного населення України в 2016 р. було зайнято в сільському господарстві. При цьому територіально найбільша частка сільськогосподарських підприємств розміщена в трьох областях – Одеській, Дніпропетровській та Миколаївській. Визначено, що за аналізований період часу (2007-2016 рр.) спостерігається стабільний приріст обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, що є достатнім для забезпечення внутрішніх потреб населення та експорту. Доведено, що основу українського експорту становить первинна сільськогосподарська продукція (пшениця, кукурудза, соєві боби). Незважаючи на поступове зростання експорту продуктів харчування (на 16% з 2010 по 2016 рр.), в експорті частка товарів з доданою вартістю залишається на низькому рівні, що свідчить про спеціалізацію України як постачальника сировини на світовому ринку. Крім того, встановлено, що частка імпорту для потреб сільського господарства залишається на високому рівні. Переважно це мінеральні добрива, машини для сільського господарства, продукти нафтопереробки, потреба в яких повною мірою не забезпечується внутрішніми виробниками. Відповідно визначено, що все вищезазначене вимагає формування як внутрішніх ланцюгів поставок сільськогосподарських підприємств, що дозволить налагодити відносини між структурними підрозділами, так і зовнішніх ланцюгів поставок, що дозволить налагодити партнерські відносини із контрагентами, у тому числі за кордоном. Встановлено, що при формуванні ланцюгів поставок необхідно враховувати основні проблеми сільськогосподарської сфери, вирішення яких є вирішальним для країни, зокрема, залучення нових виробників сільськогосподарської продукції до експортної діяльності; нарощування в експорті частки продукції з доданою вартістю; охоплення нових ринків зарубіжних країн.

The purpose of this article is to analyze the agricultural sector of Ukraine and to determine the importance of supply chains for industry efficiency increasing. As a result of the study, the main indicators of the agricultural sector functioning in Ukraine were analyzed. The obtained results make it possible to characterize the burning situation, as well as to develop appropriate proposals for its improvement in the future (taking into account marketing and logistical components). Almost 18% of the able-bodied population of Ukraine were employed in the agriculture sector in 2016. At the same time, the largest share of agricultural enterprises is located in three regions of Ukraine – Odesa, Dnipropetrovsk, and Mykolaiv. It is determined that in 2007-2016 there is a steady increase in agricultural production. It is enough to meet the internal needs of the population and export needs. It is proved that the basis of Ukrainian exports is primary agricultural products (wheat, corn, soybeans). Despite the gradual increase in food exports (by 16% from 2010 to 2016), the share of value-added goods in exports remains low. It indicates Ukraine's specialization as a supplier of raw materials on the world market. Besides, it is found that the share of imports for agriculture needs remains high. Mainly mineral fertilizers, agricultural machines, petroleum products are imported. The reason is that the need for these things is not fully met by domestic producers. Accordingly, it is determined that all the above requires the formation of internal supply chains of agricultural enterprises (they allow to establish relations between structural units) as well as external supply chains (they allow to establish partnerships with counterparties in Ukraine and abroad). It is established that in the supply chains’ formation it is necessary to take into account the main problems of the agricultural sector, in particular, the involvement of new producers of agricultural products in export activities; increasing the share of value-added products in exports; coverage of new markets in foreign countries. The solution to these problems is crucial for the country too.