Образ України в публіцистиці 20–30 років ХХ століття: націософський вимір

Abstract

У статті осмислюється образ України у контексті націєтворчих змін в Україні у перших десятиліттях ХХ століття на матеріалі літературної есеїстики Дмитра Донцова. Тема актуальна з огляду на окремі спостереження авторів постколоніального періоду щодо націософського потрактування публіцистики 20-30 років ХХ століття. У результаті роботи визначено: образи вибудовують певну структуру основопонять, що дозволяє апробувати і вивчити екзистенційні модуси, які руйнують або, навпаки, оновлюють, змінюють національне співіснування. Відчуження, розлука, самотність, байдужість, прихилення, уникнення, приниження, – це дефективні негативні модуси, яким протиставлені позитивні, авторські літературні модуси національно-визвольної боротьби (лихо, віра, воля, покаяння, іронія, слава, мрія, земля, сонце, доля, хата, море). Вони між собою дотичні й утворюють колективний тип українського тут-буття й України загалом.

The article describes the image of Ukraine in the context of nation-building changes in Ukraine in the first decades of the twentieth century on the material of literary essay Dmitry Dontsov. The topic is relevant in view of the special researches of the authors of the post-colonial period regarding the national philosophical interpretation of journalism in the 20-30 years of the twentieth century. As a result of the work, it was determined that characters build a certain structure of foundations, which allows to test and study existential modes that destroy or, conversely, update, change the national coexistence. Alienation, separation, loneliness, indifference, tolerance, avoidance, humiliation are defective negative modes, which are opposed by the positive, author’s literary modes of national liberation struggle (disaster, faith, will, repentance, irony, glory, dream, earth, sun, share, hut, sea).They are allied and form a collective type of Ukrainian current existence and Ukraine in general.