Тілесність людини як феномен її фізичного вдосконалення

Abstract

Сучасна філософська рефлексія тілесності, на наш погляд, схиляється до розгляду її сутності, яка має своє особливе буття і просторові виміри. При цьому тілесність розуміється не як об’єкт, не як сума органів, а як особливе утворення – неусвідомлений горизонт людського досвіду, постійно існуючий до всякого певного мислення. У проблемне поле сучасного філософського аналізу даного питання входить вивчення кордону тілесності і людського тіла, діалектики зовнішнього і внутрішнього рівнів тілесності, свободи і детермінованості тілесної організації людини в різних типах культур. У гносеологічному контексті введення поняття «тілесність» в науковий арсенал має методологічне значення, оскільки дане визначення теоретично включає в себе два полюси бінарної опозиції души і тіла. Крім того поняття «тілесність» формує єдиний простір, що дозволяє вивчати індивідуально-психологічні та соціокультурні вираження людської сутності в результаті онтогенезу, особистісного зростання, а в широкому сенсі - історичного розвитку. Кінцева мета виховання і освіти полягає в тому, щоб виховати духовно і фізично розвинену людину. Досягти такого рівня розвитку практично неможливо, якщо випробовуваний особисто не зацікавлений в самовдосконаленні своїх індивідуальних якостей і особливостей. Тому розробка методів самовдосконалення людини стають актуальною проблемою антропологічних наук. Мета. Дослідити практичну значимість тілесності людини як феномену її фізичного вдосконалення.