Сприйняття та вербалізація невербальних кодів простору, часу та мовчання у різних національно-культурних середовищах

Abstract

Комунікація може відбуватися як між представниками одного лінгвокультурного середовища, так і різних. Комуніканти кодують та декодують повідомлення, зважаючи на їхнє етнокультурне походження та очікування. Як і мова, невербальна комунікація використовується для вираження значення, але вона є особливо важливою у виявленні почуттів та ставлень, особливо до осіб, з якими спілкуються. Невербальні засоби кроскультурної комунікації як проксеміка, хронеміка та мовчання мають чіткі національні ознаки.

Коммуникация может происходить как между представителями одного лингвокультурного среды, так и разных. Коммуниканты кодируют и декодируют сообщение, учитывая их этнокультурное происхождения и ожидания. Как и язык, невербальная коммуникация используется для выражения значения, но она особенно важна в выявлении чувств и отношений, особенно к лицам, с которыми общаются. Невербальные средства кросс коммуникации как проксемика, хронемика и молчание имеют четкие национальные признаки.

Communication can take place both between representatives of one linguistic and cultural environment, and different. Communicators encode and decode messages based on their ethnocultural background and expectations. Like language, nonverbal communication is used to express meaning, but it is especially important in identifying feelings and attitudes, especially toward those with whom one communicates. Non-verbal means of cross-cultural communication such as proxemics, chronemics, and silence have clear national characteristics.