Українська тематика в іспанському літературознавчому дискурсі діаспори

Abstract

У статті йдеться про першу й поки що єдину іспаномовну спробу представлення історії української літератури, яка була здійснена Дмитром Бучинським, Петром Клюком, Дмитром Чижевським і Юрієм Шевельовим. Вони знайомлять іспаномовну спільноту з ключовими явищами та іменами української літератури, а також пропонують прочитання останньої як відображення української ідентичності, що є феноменом національним і, водночас, європейським. Д. Бучинський і П. Клюк, які жили в Іспанії й писали іспанською мовою, зосередилися на аналізі іспанської тематики у творах Івана Франка, Лесі Українки, Спиридона Черкасенка й Наталени Королеви. Підходи Д. Чижевського та Ю. Шевельова, чиї розвідки були перекладені іспанською мовою для спеціального випуску журналу "Європейський Схід", присвяченого Україні (1957 р.), вирізняються широким європеїзмом. Усі згадані науковці заперечують підходи до потрактування української літератури, нав’язані офіційним радянським літературознавством. У Д. Бучинського й П. Клюка ця тенденція проявляється у підкресленні в доробку Івана Франка й Лесі Українки релігійної та загальнолюдської проблематики. Д. Чижевський стверджує, що українська література за часів бароко, забороненого в СРСР, виконувала роль посередника в обміні ідей, у тому числі релігійних, між Заходом і Сходом. Окрема роль у "розрадяненні" українського літературного канону першої половини ХХ ст. належить Юрію Шевельову, який оголошує радянський світогляд смертельною загрозою літературній уяві. Він відновлює список ключових репрезентантів українського літературного канону, викреслених із культурної пам’яті внаслідок сталінських репресій, і подає приклади вільної від більшовицьких штампів інтерпретації творчості окремих найважливіших письменників, таких як Павло Тичина, Михайль Семенко, Микола Хвильовий, Микола Куліш та ін. Розвідки з української літератури, надруковані в Іспанії, є яскравим епізодом культурної війни з радянським літературним каноном, яку вела й веде українська діаспора.

The paper recounts about the first and still the only attempt to present Ukrainian literature in the Spanish language which was undertaken by Dmytro Buchynskyi, Petro Kluk, Dmytro Chyzhevskyi, and Yuriy Shevelov. They tell their Spanish readers about the key phenomena and names of Ukrainian literature and interpret the latter as reflection of the Ukrainian identity produced by combination of national spirit and European values. D. Buchynskyi and P. Kluk, who lived in Spain and wrote Spanish, focused on analysis of Spanish imagery in the works of Ivan Franko, Lesia Ukrainka, Spyrydon Cherkasenko, and Natalena Koroleva. The hermeneutics of D. Chyzhevskyi and Y. Shevelov, whose essays were translated into Spanish for the special issue of the journal Oriente Europeo dedicated to Ukraine (1957), reflect a broader European perspective. All Ukrainian emigrant intellectuals, whose essays are studied in the paper, reject models of understanding Ukrainian literature which were imposed by the official Soviet literary studies. D. Buchynskyi and P. Kluk embody this trend by emphasizing religious and humanistic values in the works of Ivan Franko and Lesia Ukrainka. D. Chyzhevskyi argues that the baroque Ukrainian literature, which was prohibited in the USSR, was a mediator in exchange of ideas, including theology, between West and East. Y. Shevelov plays a special role in undermining the Soviet version of the Ukrainian literary canon of the first half of the 20th century. He declares the Soviet regime a mortal threat to literary imagination. The researcher restores the list of writers deleted from the Ukrainian cultural memory by the Stalinist terror and provides examples of original reading of the works of Pavlo Tychyna, Mykhail Semenko, Mykola Kvyliovyi, Mykola Kulish and others. The essays about Ukrainian literature published in Spain is a dramatic episode of the cultural war of the Ukrainian diaspora against the Soviet version of the Ukrainian literary canon.