Applying Physical Therapy on Scleroderma Patients. A Clinical Case

Abstract

РЕЗЮМЕ Вступ: Склеродермія залишається одним з найважчих ревматичних захворювань і характеризується прогресуючим перебігом, інвалідністю та високим рівнем смертності. Згідно зі світовою статистикою, середній рівень захворюваності коливається від 0,6 до 19 на 1 мільйон, поширення - від 4 до 242 на 1 мільйон. Ранній початок лікувальної фізкультури з включенням нових методів у поєднанні з медикаментозним лікуванням залишається актуальним. Мета: Розробити та експериментально перевірити ефективність комплексної програми фізичної терапії для людей з лімітованою формою склеродермії. Клінічний випадок: У дослідження залучено жінку з лімітованою формою склеродермії. На початку та в кінці дослідження проводились лабораторні дослідження: рівень гемоглобіну, ШОЕ, іонізованого кальцію, Scl-70 (ANA-Screen); були досліджені клінічні ознаки: набряк рук, феномен Рейно, фіброзна міопатія, оцінка підтяжки шкіри (за Г. Роднаном), гоніометричні дослідження та мануальне тестування м’язів. Фізична терапія складалася з: щоденної кінезіотерапії у вигляді активно-пасивних вправ з акцентом на дрібну моторику пальців та активних вправ на скронево-нижньощелепний суглоб, хвойної сольової ванни для зап'ястку, лікувального масажу та тейпування зап'ястку. Дослідження. Рухливість суглобів верхніх кінцівок збільшилася в середньому на 5-35 °; сила м’язів зросла з 3 до 5 балів, а якість життя пацієнта покращилася. Висновки: Фізична терапія дозволила поліпшити рухливість зап’ястку та п'ястно-фалангових суглобів, збільшити м’язову силу та зменшити основні прояви захворювання. Продовження комплексу лікувальної фізкультури покращить якість життя цих пацієнтів та подальший прогноз лікування.

РЕЗЮМЕ Введение. Склеродермия остается одним из самых тяжелых ревматических заболеваний и характеризуется прогрессирующим течением, инвалидностью и высоким уровнем смертности. Согласно мировой статистике, средний уровень заболеваемости колеблется от 0,6 до 19 на 1 миллион, распространенности - от 4 до 242 на 1 миллион. Актуальным остается раннее начало физиотерапии с включением новых техник в сочетании с медикаментозным лечением. Цель: разработать и экспериментально проверить эффективность комплексной программы физиотерапии для людей с ограниченной формой склеродермии. Клинический случай. женщина с ограниченной формой склеродермии. В начале и в конце исследования проводились лабораторные исследования: уровня гемоглобина, СОЭ, ионизированного кальция, Scl-70 (ANA-Screen); Были исследованы клинические признаки: отек рук, феномен Рейно, фиброзная миопатия, оценка подтяжки кожи (по Г. Роднану), гониометрические исследования и мануальные мышечные тесты. Лечебная физкультура включала: ежедневную кинезиотерапию в виде активно-пассивных упражнений с акцентом на мелкую моторику пальцев и активные упражнения на височно-нижнечелюстной сустав, ванну с хвойной солью для запястий, лечебный массаж и кинезиотейпирование запястий. При исследовании подвижность суставов верхних конечностей увеличилась в среднем на 5-35 °; увеличилась сила мышц с 3 до 5 баллов и улучшилось качество жизни пациента. Выводы: физиотерапия позволила улучшить подвижность запястья и пястно-фаланговых суставов, увеличить мышечную силу, уменьшить основные проявления заболевания. Продолжение физиотерапевтического комплекса улучшит качество жизни этих пациентов и дальнейший прогноз лечения.

SUMMARY Introduction: Scleroderma remains one of the most severe rheumatic diseases and is characterized by a progressive course, disability, and a high level of mortality. According to world statistics, the average disease incidence rate ranges from 0.6 to 19 per 1 million, spreading out – from 4 to 242 per 1 million. An early start of physical therapy with the inclusion of new techniques in conjunction with medical treatment remains topical.Aim: To develop and experimentally test the effectiveness of a complex physical therapy program for people with a limited form of scleroderma.Clinical case: The study involved a woman with a limited form of scleroderma. At the beginning and the end of the study, laboratory studies were conducted: the level of hemoglobin, ESR, ionized calcium, Scl-70 (ANA-Screen); clinical signs were investigated: swelling of the hands, Raynaud’s phenomenon, fibrous myopathy, skin tightening assessment (according to G. Rodnan), goniometric studies and manual muscle testing. Physical therapy consisted of: daily kinesiotherapy in the form of active-passive exercises with an emphasis on fine motor skills of fingers and active exercises for the temporomandibular joint, coniferous salt bath for wrists, therapeutic massage and Kinesio taping of wrists.As a result of the study, the mobility of the joints of the upper limbs increased by an average of 5-35 °; the muscle strength increased from 3 to 5 points and the quality of life of the patient improved.Conclusions: Physical therapy made it possible to improve the mobility of the wrist and metacarpophalangeal joints, increase muscle strength, and reduce the main manifestations of the disease. The continuation of physical therapy complex will improve the quality of life of these patients and the further prognosis of treatment.