Соціально-психологічні аспекти лікування хворих на туберкульоз на стаціонарному етапі

Abstract

Мета роботи – вивчити обізнаність стаціонарних хворих на туберкульоз щодо діагностики захворювання, лікування, профілактики та особливості психологічного стану хворих і їхніх взаємовідносин з медичним персоналом на даному етапі лікування. Матеріали та методи. Автори провели анонімне анкетування двох груп хворих на туберкульоз, які знаходилися на стаціонарному лікуванні. Першу групу склали хворі на вперше виявлений чутливий туберкульоз легень, погодилися на анкетування 28 (93,3 %) осіб. До другої групи увійшли хворі, що мали мультирезистентний туберкульоз легень, на анкетування погодилися 13 (54,2 %) осіб. Питання стосувалися визначення рівня знань хворих стосовно туберкульозу, стосунків хворих з медичним персоналом та психологічного стану хворих. Результати та обговорення. У переважній більшості хворі вважають, що термін лікування співпадає з терміном перебування у стаціонарі. Хворі відмічають недостатні знання щодо терміну, протягом якого хворий несе небезпеку для оточуючих. Натомість 64,3 % хворих І групи та 69,2 % осіб ІІ групи згодні з твердженням, що туберкульоз виліковний. Окрім цього, 89,3 % респондентів І групи і 53,8 % ІІ групи обізнані стосовно шляхів передачі туберкульозу. Поміж хворих І та ІІ груп 21,4 % та 30,8 % осіб відповідно констатували недостатню кількість часу спілкування з лікарем, що можна пояснити високим ризиком передачі туберкульозу від хворих. Визначено, що 46,4 % хворих на чутливий туберкульоз та 61,5 % на мультирезистентний туберкульоз перебувають у стані депресії різного ступеня тяжкості. Висновки. Рівень обізнаності хворих на туберкульоз залишається низьким. Потрібно розглянути можливості проведення групових занять для хворих на туберкульоз, у тому числі з особами, що перехворіли на туберкульоз. Доцільно посилити роботу по застосуванню додаткових засобів поширення інформації (плакати, буклети, брошури, відеоматеріали, тощо). Слід порушувати питання надання фахової психологічної підтримки хворих під час стаціонарного етапу лікування. Необхідно удосконалити роботу медичних працівників щодо надання інформації хворим за можливі додаткові соціальні й психологічні послуги, які за потреби можна отримати.

Цель работы – изучить осведомленность стационарных больных туберкулезом по диагностике заболевания, лечению, профилактике и особенности психологического состояния больных и их взаимоотношений с медицинским персоналом на данном этапе лечения. Материалы и методы. Авторы провели анонимное анкетирование двух групп больных туберкулезом, находившихся на стационарном лечении. Первую группу составили больные с впервые выявленным чувствительным туберкулезом легких, согласились на анкетирование 28 (93,3 %) человек. Во вторую группу вошли больные, имевшие мультирезистентный туберкулез легких, на анкетирование согласились 13 (54,2 %) человек. Вопросы касались определения уровня знаний больных относительно туберкулеза, отношений больных с медицинским персоналом и психологического состояния больных. Результаты и обсуждение. В подавляющем большинстве больные считают, что срок лечения совпадает со сроком пребывания в стационаре. Больные отмечают недостаточные знания по сроку, в течение которого больной представляет опасность для окружающих. Зато 64,3 % больных I группы и 69,2 % лиц II группы согласны с утверждением, что туберкулез излечим. Кроме этого, 89,3 % респондентов I группы и 53,8 % II группы осведомлены о путях передачи туберкулеза. Среди больных I и II групп 21,4 % и 30,8 % лиц соответственно констатировали недостаточное количество времени общения с врачом, что можно объяснить высоким риском передачи туберкулеза от больных. Определено, что 46,4 % больных с чувствительным туберкулезом и 61,5 % с мультирезистентным туберкулезом находятся в состоянии депрессии различной степени тяжести. Выводы. Уровень осведомленности больных туберкулезом остается низким. Нужно рассмотреть возможности проведения групповых занятий для больных туберкулезом, в том числе с лицами, переболевшими туберкулезом. Целесообразно усилить работу по применению дополнительных средств распространения информации (плакаты, буклеты, брошюры, видеоматериалы и т.д.). Следует подымать вопрос предоставления профессиональной психологической поддержки больных во время стационарного этапа лечения. Необходимо усовершенствовать работу медицинских работников по предоставлению информации больным о возможных дополнительных социальных и психологических услуг, которые при необходимости можно получить.

Aim – to study the awareness of inpatients with tuberculosis in the diagnosis of disease, treatment, prevention and peculiarities of the psychological state of patients and their relationships with medical staff at this stage of treatment. Materials and methods. The authors conducted an anonymous survey of two groups of patients with tuberculosis who were hospitalized. The first group consisted of patients with firstly diagnosed pulmonary tuberculosis, and 28 (93,3 %) persons agreed to the questioning. The second group included patients with multidrug-resistant pulmonary tuberculosis, and 13 (54,2 %) people agreed to the questioning. The questions concerned the determination of the level of knowledge of patients with tuberculosis, the relationship of patients with medical staff and the psychological status of patients. Results. In the vast majority patients believe, that the duration of treatment coincides with the length of stay in hospital. Patients note insufficient knowledges about the period during which the patient is a danger to others. Instead, 64,3 % of patients in group I and 69,2 % of group II agree with the statement that tuberculosis is curable. In addition, 89,3 % of group I respondents and 53,8 % of group II are aware of the ways of tuberculosis transmission. Among patients of groups I and II, 21,4 % and 30,8 % of patients respectively, stated that there was insufficient amount of time to communicate with a doctor, which can be explained by the high risk of transmission of tuberculosis from patients. It was determined that 46,4 % of patients with sensitive tuberculosis and 61,5 % of multidrug-resistant tuberculosis were in a state of depression of varying severity. Conclusions. Awareness of tuberculosis patients remains low. It is necessary to consider the possibility of group sessions for tuberculosis patients, including persons ill with tuberculosis. It is advisable to strengthen the use of additional media (posters, booklets, brochures, videos, etc.). The issue of providing professional psychological support to patients during the inpatient phase of treatment should be raised. It is necessary to improve the work of health professionals in providing information to patients for possible additional social and psychological services that can be obtained as needed.