Есхатологія Максима Сповідника: історико-філософська розвідка і стан сучасних досліджень

Abstract

Стаття містить аналіз найважливіших підходів у науковому вивченні есхатології Максима Сповідника. Застосовуючи історико-філософську методологію, ми розглянули та проаналізували головні напрямки дослідження поглядів отця церкви, починаючи з кінця XIXст. до нашого часу. Виявлено наявність томістського, неопатристичного і персоналістського підходів і відсутність системного філософського аналізу есхатології Максима. Визначена проблематика есхатологічних поглядів отця: незалежність Воплочення Слова, концепт відновлення всього, вічне повернення і есхатологія волі.

The article contains an analysis of overriding scientific approaches in studying of Maximus the Confessor’s eschatology. Applying historical and philosophical methodology, we reviewed and analyzed the main directions church father’s opinions from XIX century to now. It was discovered availability of tomistic, neopatristic and personalistic approaches and lack of systemic philosophical analysis Maximus’ eschatology. We have determined the main problems father’s eschatology, such as independence of Word’s Incarnation, restorations of all things and eternal return concepts, eschatology of will. The main controversy among scholars occurs in relation to the concept of apokatastasis, as well as in the presence or absence of gnomic will in the state of deification. The necessity of the systematic study of the eschatology of Maximus the Confessor is determined, which is a factor in a more profound understanding of Byzantine philosophy.