Review of the state anti-corruption institutions effectiveness in Ukraine

Abstract

The objective of the article is a review of the state anti-corruption institutions' effectiveness in Ukraine. An important part of anti-corruption reform in Ukraine has been the complete transformation of anti-corruption institutions. That is why the authors try to use the most optimal methodology that would be able to ensure the comprehensiveness and completeness of the study: phenomenological; the descriptive; the hypothetic-deductive; the statistical; and the method of case law analysis. It is proposed to analyze the anti-corruption powers of general competence authorities in the sphere of anti-corruption. The authors analyzed the powers of specialized anti-corruption authorities' functioning: the National Agency on Corruption Prevention; the National Anti-Corruption Bureau; the National Agency for finding, tracing, and management of assets derived from corruption and other crimes; the Specialized Anti-Corruption Prosecutor’s Office and the High Anti-Corruption Court. The conclusion is drawn that, realizing the need of the anti-corruption task, the state has developed an extensive and relatively closed system of specialized anti-corruption authorities. Almost all bodies of state power and local self-government have acquired certain anti-corruption competencies. The authors made conclusion that such dispersion of powers, and in some cases their duplication, does not simplify, but rather complicates the effectiveness of combating corruption.

Стаття присвячена важливій та актуальній темі – аналізу ефективності діяльності державних антикорупційних інституцій в Україні. Автори наголошують, що корупція є однією з основних загроз національній безпеці. Саме тому важливо вживати правові, організаційні, економічні, політичні та моральні заходи для протидії цьому деструктивному явищу. Важливою частиною антикорупційної реформи в Україні стала повна трансформація антикорупційних інституцій. Автори аналізують позицію наукової доктрини щодо сутності та значення інституційних особливостей протидії корупції в Україні. З’ясовано, що успіх науковго дослідження прямо пропорційно залежить від обрання правильної методології дослідження. Саме тому автори намагалися підібрати найбільш оптимальну методологію, яка б повністю змогла б забезпечити повноту дослідження. Пропонується проаналізувати антикорупційні повноваження органів загальної компетенції у сфері протидії корупції. А саме: Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Президента України. Потім аналізують повноваження та рівень успішності функціонування спеціалізованих антикорупційних інституцій, зокрема, таких як Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Агенство з розшуку та менеджменту активів, Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Вищий Антикорупційний суд України. Особливу увагу зосереджено на проблемах у співпраці між антикорупційними інституціями. Робиться висновок про те, що усвідомлюючи значущість завдання з протидії корупції держава розробила розгалужену та відносно замкнену систему спеціалізованих антикорупційних органів. Поза тим певні стратегічні повноваження у сфері протидії корупції зберегли й органи загальної компетенції.