Застосування терапевтичних вправ для корекції ковтання внаслідок мозкового інсульту

Abstract

Дисфагія (грец. Dys + phagein – їсти, ковтати) – це порушення функції ковтання, при якому відзначається відчуття дискомфорту або утруднення транспортування харчового болюса з рота в шлунок. Оскільки розлад акту ковтання при інсульті має, як правило, нейрогенне походження і визначається низкою неврологічних порушень і дисфункцій, у пацієнтів з гострим порушенням мозкового кровообігу (ГПМК) краще використовувати термін «нейрогенна дисфагія».

Актуальність даної проблеми особливо підкреслюється при розробці комплексу терапевтичних вправ при такому соціально важливому захворюванні, як гостре порушення мозкового кровообігу. Одним із грізних ускладнень інсульту є порушення акту ковтання. Це веде до значного зниження якості життя, збільшення ризику розвитку вторинних ускладнень, що, в свою чергу, суттєво підвищує вірогідність летальних випадків.

Порушення акту ковтання спостерігається у 26–45% пацієнтів внаслідок гострого ішемічного інсульту. Наявність дисфагії несе розвиток таких небезпечних життю ускладнень, як аспіраційна пневмонія, дегідратація та зневоднення організму, а також суттєво знижує якість життя таких хворих. Таким чином, корекція акту ковтання засобами фізичної реабілітації після пошкодження головного мозку являє собою достатньо важливу задачу реабілітолога. Якщо довгий час єдиним методом реабілітації дисфагії залишалася логопедична корекція, то на даний час можна широко застосовувати терапевтичні вправи для відновлення функцій мімічної мускулатури та жувальних м’язів.

Проведення скринінгу на порушення ковтання дає змогу оцінити функцію жувальних м’язів за п’ятьма етапами, внаслідок чого це дає нам змогу більш індивідуально та досконало розробити комплекс терапевтичних вправ після кожного етапу скринінгового дослідження. В залежності від того, в якій фазі ковтання спостерігаються порушення, нами було розроблено індивідуальний комплекс терапевтичних вправ, що будуть виконуватися пацієнтом на кожному з п’яти етапів скринінгового дослідження, якщо пацієнт не зміг подолати цей етап.

Dysphagia (Greek. Dys + phagein ­­– eat, swallow) ­– is a violation of swallowing, in which there is a feeling of discomfort or difficulty in transporting the food bolus from the mouth to the stomach. Because the disorder of the act of swallowing in stroke is usually of neurogenic origin and is defined by a number of neurologic disturbances and dysfunctions, it is better to use the term "neurogenic dysphagia" for patients with acute disturbance of cerebral circulation. The urgency of this problem is especially emphasized in the development of a set of therapeutic exercises for such socially important disease as acute cerebrovascular accident. One of the formidable complications of stroke is a violation of the act of swallowing. This leads to a significant reduction in quality of life increasing the risk of secondary complications, which, in turn, significantly increases the likelihood of death.

Violation of the act of swallowing is observed in 26–45% of patients due to acute ischemic stroke. Dysphagia leads to the development of life-threatening complications such as aspiration pneumonia, dehydration, and significantly reduces the quality of life of such patients. Thus, the correction of the act of swallowing by means of physical rehabilitation after brain injury is a very important task of the rehabilitologist. For a long time, speech therapy was the only method of rehabilitation of dysphagia; now we can widely use therapeutic exercises to restore the functions of facial muscles and masticatory muscles.

Screening for swallowing disorders allows us to assess the function of the masticatory muscles in five stages, which makes it possible to develop a more individual and thorough set of therapeutic exercises after each stage of the screening study. Depending on the phase of swallowing in which disorders are observed, we have developed an individual set of therapeutic exercises that will be performed by the patient in each of the five stages of the screening study, if the patient could not overcome this stage.