Do we need economic stimulation of solar energy development in households? Comparative analysis of Ukraine and Latvia

Abstract

Обґрунтовано доцільність державної підтримки домогосподарств, що реалізують проєкти з відновлюваної енергетики. Проаналізовано досвід і результати застосування «зеленого» тарифу для розвитку сонячної енергетики у домогосподарствах України. Для порівняння оцінено результативність розбудови геліоенергетики у житловому секторі Латвії, яка має схожий потенціал галузі й застосовує систему чистого вимірювання як механізм економічного стимулювання. Виявлено, що використання високих ставок «зеленого» тарифу в Україні забезпечило стрімке зростання сонячних енергопотужностей у домогосподарствах. Так, за 2016–2020 роки виробництво «зеленої» електроенергії сонячними фотогальванічними електростанціями у житловому секторі зросло у 244,3 раза. Водночас, система чистого вимірювання не здійснює помітного впливу на розбудову геліоенергетики в латвійських домогосподарствах. У 2019 році частка електрики з енергії сонця в загальному електробалансі балтійської країни складала менше 0,05% та менше 0,1% серед інших «зелених» енергоджерел. Система чистого вимірювання в Латвії передбачає можливість збуту надлишково виробленої й не спожитої домогосподарством «зеленої» енергії в локальну електромережу за набагато нижчим тарифом, ніж середня ціна електроенергії для населення. Це збільшує строки окупності малих сонячних електростанцій до 20 років, демотивуючи домогосподарства до інвестування у відновлювану енергетику. Незважаючи на вражаючі результати зростання малих «зелених» енергопотужностей, щедрий «зелений» тариф в Україні створив непомірне фінансове навантаження на державний бюджет, загострив проблеми балансування енергопотужностей та збільшення пропускної здатності електромереж, диспропорції у розвитку різних видів відновлювальних енергоджерел. Натомість система чистого вимірювання, не забезпечуючи значного зростання потужностей геліоенергетики в домогосподарствах, дозволила уникнути проблем, характерних для України. На основі проведеного SWOT-аналізу двох розглянутих інструментів економічного стимулювання розроблено рекомендації для коригування механізмів державної підтримки з метою збалансованого розвитку малої сонячної енергетики у житловому секторі обох держав.

Обоснована целесообразность государственной поддержки домохозяйств, реализующих проекты по возобновляемой энергетике. Проанализирован опыт и результаты применения «зеленого» тарифа для развития солнечной энергетики в домохозяйствах Украины. Для сравнения оценена результативность развития гелиоэнергетики в жилом секторе Латвии, которая имеет схожий потенциал отрасли и применяет систему чистого измерения как механизм экономического стимулирования. Выявлено, что использование высоких ставок «зеленого» тарифа в Украине обеспечило стремительный рост солнечных энергомощностей в домохозяйствах. Так, в 2016-2020 гг. производство «зеленой» электроэнергии солнечными фотогальваническими электростанциями в жилом секторе возросло в 244,3 раза. В то же время, система чистого измерения не осуществляет заметного влияния на развитие гелиоэнергетики в латвийских домохозяйствах. В 2019 году доля электричества из энергии солнца в общем электробалансе балтийской страны составляла менее 0,05% и менее 0,1% среди других «зеленых» источников энергии. Система чистого измерения в Латвии предусматривает возможность сбыта избыточно произведенной и не потребленной домохозяйством «зеленой» энергии в локальную электросеть по гораздо более низкому тарифу, чем средняя цена электроэнергии для населения. Это увеличивает сроки окупаемости малых солнечных электростанций до 20 лет, демотивируя домохозяйства к инвестированию в возобновляемую энергетику. Несмотря на впечатляющие результаты роста малых «зеленых» энергомощностей, щедрый «зеленый» тариф в Украине создал чрезмерную финансовую нагрузку на государственный бюджет, обострил проблемы балансировки энергомощностей и увеличения пропускной способности электросетей, обусловил диспропорции в развитии различных видов возобновляемых энергоисточников. В свою очередь, система чистого измерения Латвии, не обеспечивая значительного роста мощностей гелиоэнергетики в домохозяйствах, позволила избежать проблем, характерных для Украины. На основе проведенного SWOT-анализа двух рассмотренных инструментов экономического стимулирования разработаны рекомендации для корректировки механизмов государственной поддержки с целью сбалансированного развития малой солнечной энергетики в жилом секторе обоих государств.

The article substantiates the expediency of state support for households implementing renewable energy projects. The experience and results of the feed-in tariff application for the solar energy development in Ukrainian households are analyzed. For comparison, the effectiveness of the solar energy deployment in the residential sector of Latvia, which has a similar potential of the industry and uses net metering as an economic incentive, is estimated. It was found that the use of high feed-in tariffs in Ukraine has provided a rapid increase in household solar energy facilities. In 2016-2020, the green electricity generation by photovoltaic solar power plants in the residential sector increased 244.3 times. At the same time, the net metering system does not have a significant impact on solar energy advancement in Latvian households. In 2019, the share of electricity from solar energy in the total electricity mix of the Baltic country was less than 0.05% and less than 0.1% among other green energy sources. Net metering in Latvia provides for the possibility of selling household green energy surpluses to the local grid at a much lower price than the average price of electricity for the population. It increases the payback period of small photovoltaic solar power plants up to 20 years and more, discouraging households from investing in renewable energy. Despite the impressive growth of small green energy capacities, the generous feed-in tariffs in Ukraine have created an excessive financial burden on the state budget, exacerbated the problems of balancing national energy system and increasing the power grid capacity, sharpened disparities in the development of various types of renewable energy sources. Instead, the Latvian net metering system, without providing a significant increase in household solar energy capacity, avoided the problems typical for Ukraine. Based on the SWOT analysis of the two national economic instrument sets for solar energy deployment, the article develops recommendations for adjusting the state support mechanisms for the effective advancement of small solar energy facilities in the housing sector of both countries.