Проблеми діагностики первинного раку маткових труб під час і після операції

Abstract

До теперішнього часу при первинному раку маткових труб (РМТ) достовірні діагнози до операції коливаються від 0% до 10–15%. Навіть під час операцій число помилкових діагнозів досягає 30–50%, оскільки РМТ часто маскується під невинний гідро-гематосальпінкс або інші захворювання.Мета дослідження: вивчити можливості діагностики РМТ при лапаротомії та лапароскопії, макроскопічному дослідженні видалених макропрепаратів, субопераційному застосуванні морфологічних досліджень, дослідити проблеми гістологічної інтерпретації пухлини після операції.Матеріали і методи. За період з 1966 по 2020 роки авторами статті вибрані і ретроспективно вивчені досить інформативні історії хвороби 105 хворих на РМТ у віці від 34 до 78 років (середній вік – 55,8 років). Всі хворі прооперовані. Під час операцій проведені ревізії органів таза і черевної порожнини. Видалені макропрепарати досліджені макроскопічно і гістологічно. За показаннями під час операцій застосовані гістологічні і цитологічні методи експрес-діагностики. Для інтерпретації рідкісних і важких для діагностики пухлин після операцій застосовані імуногістохімічні методи дослідження.Ре зу л ьта т и. Тільки в 7 (6,6%) з 105 хворих на РМТ пухлину під час операції не було розпізнано, а у 18 (17,1%) діагноз встановлений лише після субопераційного гістологічного дослідження. Помилки під час операцій при початкових формах РМТ (без ретельного вивчення макропрепаратів і субопераційного морфологічного дослідження) можуть досягати 23,8%. Проблеми з інтерпретацією первинності ураження, які виникли в 11 (10,5%) хворих з вираженим пухлинним процесом, не завадили вибору адекватної операції. Поширення пухлини за межі маткової труби виявлено у 69 (72,4%) пацієнток, у 25 (26,2%) з них – з метастазами в лімфатичні вузли.Висновок. Ретельна ревізія органів черевної порожнини і макроскопічне обстеження видалених препаратів із застосуванням субопераційних морфологічних досліджень дозволяє уникнути помилок в діагностиці та хірургічному лікуванні хворих на РМТ.

To date, the reliable diagnoses primary fallopian tube cancer (PFTC) before surgery range from 0% to 10–15%. Number of misdiagnosis even during operations reaches 30–50%, and PFTC is often disguised as innocent hydro-hematosalpinx or other diseases. Research objective: to study the possibilities of PFTC diagnosis during laparotomy and laparoscopy, macroscopic examination of removed macrodrugs, suboperative use of morphological studies, problems of histological interpretation of PFTC after surgery.Materials and methods. During the period from 1966 to 2020 authors of article selected and retrospectively studied quite informative medical histories of 105 patients with PFTC aged 34 to 78 years (mean age 55.8 years). All patients were operated. Revision of the pelvic organs and abdominal cavity was performed during operations. Removed macrodrugs were examined macroscopically and histologically. According to the indications during operations histological and cytological methods of rapid diagnosis were used. Immunohistochemical methods were used to interpret rare and difficult to diagnose tumors after surgery. Results. Only 7 (6.6%) from 105 patients with PFTC was not recognized during surgery, and 18 (17.1%) were diagnosed only after suboperative histological examination. Errors during operations in the initial PFTC forms (without careful study of macrodrugs and suboperative morphological examination) can reach 23.8%. Problems with the primary lession interpretation, which arose in 11 (10.5%) patients with a pronounced tumor process, did not prevent the choice of adequate surgery. The tumor dissemination of the fallopian tube outside was detected in 69 (72.4%) patients, in 25 (26.2%) among them there were lymph node metastases. Conclusion. Careful revision of the abdominal organs and macroscopic examination of removed drugs using suboperative morphological studies avoids errors in the diagnosis and surgical treatment of patients with PFTC.

К настоящему времени при первичном раке маточных труб (РМТ) достоверные диагнозы до операции колеблются от 0% до 10–15%. Даже во время операций число ошибочных диагнозов достигает 30–50%, поскольку РМТ часто маскируется под безобидный гидро-гематосальпинкс или другие заболевания. Цель исследования: изучить возможности диагностики РМТ при лапаротомии и лапароскопии, макроскопическом исследовании удаленных макропрепаратов, субоперационном применении морфологических исследований, исследовать проблемы гистологической интерпретации опухоли после операции. Материалы и методы. За период с 1966 по 2020 годы авторами статьи выбраны и ретроспективно изучены достаточно информативные истории болезни 105 больных РМТ в возрасте от 34 до 78 лет (средний возраст – 55,8 года). Все больные прооперированы. Во время операций проведены ревизии органов таза и брюшной полости. Удаленные макропрепараты исследованы макроскопически и гистологически. По показаниям во время операций применены гистологические и цитологические методы экспресс-диагностики. Для интерпретации редких и трудных для диагностики опухолей после операций использовались иммуногистохимические методы исследования. Результаты. Только у 7 (6,6%) из 105 больных РМТ опухоль во время операции не была распознана, а у 18 (17,1%) диагноз был установлен лишь после субоперационного гистологического исследования. Ошибки во время операций при начальных формах РМТ (без тщательного изучения макропрепаратов и субоперационного морфологического исследования) могут достигать 23,8%. Проблемы с интерпретацией первичности поражения, которые возникли у 11 (10,5%) больных с выраженным опухолевым процессом, не помешали выбору адекватной операции. Распространение опухоли за пределы маточной трубы обнаружено у 69 (72,4%) пациенток, у 25 (26,2%) из них – с метастазами в лимфатические узлы. Вывод. Тщательная ревизия органов брюшной полости и макроскопическое обследование удаленных препаратов с применением субоперационных морфологических исследований позволяет избежать ошибок в диагностике и хирургическом лечении больных РМТ.