Whistleblowers of corruption as subjects of anti-corruption activity

Abstract

Стаття присвячена важливій та актуальній темі – дослідженню способів участі викривачів у боротьбі з корупцією та правових гарантій, які на них діють. Важливість боротьби з корупцією визначає пошук нових заходів, методів і прийомів боротьби з цим руйнівним явищем. Одним із дієвих заходів стало запровадження інституту викривача. На даний час викривачами є особи, які, переконавшись у достовірності інформації, повідомили про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їм відома у зв’язку з трудовою, професійною, економічною, соціальною, науковою діяльністю, обслуговування чи навчання чи участь у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, служби чи навчання. Наголошується, що в контексті протидії корупції особливо важливо з’ясувати всі шляхи та засоби повідомлення викривачем про корупцію та пов’язані з корупцією правопорушення. Законодавець визначає декілька можливих каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, а саме: внутрішні, звичайні або зовнішні канали. Викривачі відіграють провідну роль у розкритті правопорушень, які загрожують інтересам суспільства та виснажують державні фінанси. Зазвичай ті, хто повідомляє про корупційні правопорушення, можуть зазнати переслідувань з боку тих, проти кого вони свідчать. Досліджено питання грошової винагороди викривачів. Автор наголошує, що розмір оплати праці не може перевищувати трьох тисяч мінімальних заробітних плат, встановлених на момент вчинення кримінального правопорушення. Якщо кілька осіб повідомили про одне й те саме корупційне правопорушення, сума винагороди розподіляється між такими викривачами порівну. Зроблено висновок, що антикорупційна діяльність викривачів реалізується шляхом повідомлення компетентним суб’єктам про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень та інших порушень Закону. Для реалізації цього завдання важливо не лише створити, а й забезпечити реалізацію державою спеціальних гарантій, спрямованих на захист викривачів та створення сприятливих умов для їхньої антикорупційної діяльності.

Статья посвящена важной и актуальной теме - изучению способов участия информаторов в борьбе с коррупцией и применимых к ним правовых гарантий. Важность борьбы с коррупцией определяет поиск новых мер, методов и приемов борьбы с этим деструктивным явлением. Одной из действенных мер стало введение института информаторов. В настоящее время информаторами являются лица, которые, убедившись в достоверности информации, сообщили о возможных фактах коррупции или коррупционных правонарушений, других нарушений Закона, совершенных другим лицом, если такая информация стала им известна в связи трудовой, профессиональной, экономической, социальной, научной деятельностью, их службой или обучением или их участием в процедурах, предусмотренных законодательством, которые являются обязательными для начала такой деятельности, службы или обучения. Подчеркивается, что в контексте борьбы с коррупцией особенно важно выяснить все способы и средства сообщения информатором о коррупции и связанных с ней преступлениях. Законодатель определяет несколько возможных каналов сообщения о возможных фактах коррупции или коррупционных правонарушений, других нарушениях настоящего Закона, а именно: внутренние, обычные или внешние каналы. Информаторы играют ведущую роль в раскрытии преступлений, которые угрожают интересам общества и истощают государственные финансы. Обычно те, кто сообщает о коррупционных преступлениях, могут подвергаться преследованиям со стороны тех, против кого они дают показания. Изучен вопрос денежного вознаграждения информаторов. Автор подчеркивает, что размер вознаграждения не может превышать трех тысяч минимальных размеров оплаты труда, установленных на момент совершения уголовного преступления. Если несколько человек сообщают об одном и том же коррупционном правонарушении, размер вознаграждения делится между такими информаторами поровну. Сделан вывод, что антикоррупционная деятельность информаторов осуществляется путем уведомления компетентных органов о возможных фактах коррупции или коррупционных правонарушений и других нарушений Закона. Для реализации этой задачи важно не только создать, но и обеспечить реализацию государством специальных гарантий, направленных на защиту информаторов и создание благоприятных условий для их антикоррупционной деятельности.

The article is devoted to an important and relevant topic - the study of ways in which whistleblowers participate in the fight against corruption and the legal guarantees that apply to them. The importance of the fight against corruption determines the search for new measures, methods and techniques to combat this destructive phenomenon. One of the effective measures was the introduction of the institution of whistleblower. At present, whistleblowers are persons who, having ascertained that the information is reliable, reported possible facts of corruption or corruption-related offenses, other violations of the Law committed by another person, if such information became known to them in connection with it. labor, professional, economic, social, scientific activity, their service or training or their participation in the procedures provided by the legislation, which are obligatory for the beginning of such activity, service or training. It is emphasized that In the context of anti-corruption, it is especially important to find out all the ways and means of reporting corruption and corruption-related offenses by the whistleblower. The legislator identifies several possible channels for reporting possible facts of corruption or corruption-related offenses, other violations of this Law, namely: internal, regular or external channels. Whistleblowers play a leading role in uncovering offenses that threaten the interests of society and deplete public finances. Usually, those who report corruption offenses may be harassed by those against whom they testify. The issue of monetary remuneration for whistleblowers has been studied. The author emphasizes that the amount of remuneration may not exceed three thousand minimum wages established at the time of the commission of a criminal offense. If several persons report the same corruption offense, the amount of remuneration is divided equally among such whistleblowers. It is concluded that the anti-corruption activities of whistleblowers are implemented by notifying the competent entities of possible facts of corruption or corruption-related offenses and other violations of the Law. To implement this task, it is important not only to create, but also to ensure that the state implements special guarantees aimed at protecting whistleblowers and creating favorable conditions for their anti-corruption activities.