Економіка підприємств, територій та макроекономічних систем в умовах цифрових трансформацій: від стабільності й лінійного мислення до антикрихкості та нелінійного, інноваційного мислення

Abstract

В статті досліджується поняття антикрихкості. Аналізується роль цього феномена при переході економічних систем до цифрової економіки. На основі аналізу наукових публікацій, і перш за все Н. Талеба, формулюється визначення «антикрихкості» як властивість систем ставати більш стійкими і досконалими під впливом несприятливих факторів. Аналізуються ключові компоненти, на основі яких реалізується явище антикрихкості: зміни, помилки і помірні стреси. Формулюються основні джерела виникнення недетермінованих (невизначених, випадкових) змін, внаслідок яких можуть виникати умови, що змушують системи застосовувати засоби антикрихкості. Формулюються три основі фази виникнення і реалізації дій економічних систем задля формування їх властивостей антикрихкості: зниження ефективності, поява віртуальних станів, відбір варіантів для впровадження. Формулюються принципи забезпечення антикрихкості економічних систем: застосування інновацій, толерантність до змін, усунення крихких складових, самоуправління колективу, мінімізація надмірного ризику, формування запасу ресурсів, орієнтація на стратегічні цілі, активізація нелінійного мислення. Додаються ключові рекомендації щодо антикрихкого управління економічними системами. Для лінійної логіки діє принцип: під різні умови – різну стратегію. Робляться висновки, що антикрихкість є універсальним інструментом, який підходить різним організаціям, незалежно від їх параметрів. За рахунок цього феномена керівники економічних систем здатні впливати на стан їх організацій в умовах дії зовнішніх факторів, на які вони впливати не в змозі. Такими факторами можуть бути: заміна попиту на певну продукцію, коливання економічної кон’юнктури, трансформація поведінки споживачів, зміна обставин конкурентної боротьби, зміна господарчих умов господарювання, соціальні й політичні події, тощо.

The article investigates the concept of fragility. The authors analyze this phenomenon in the transition of economic systems to the digital economy. Based on the analysis of scientific publications, especially N. Taleb, the definition of "fragility" is formulated as a property of the system to become more stable and perfect under the influence of adverse factors. The key components based on which the phenomenon of anti-fragility is realized analyzed: changes, errors and moderate stresses. The main sources of non-deterministic (indeterminate, random) changes are formulated, as a result of which conditions may arise those force systems to use anti-fragility agents. Three bases of a phase of origin and realization of economic systems actions for the formation of their properties of fragility are formulated: decrease in efficiency, the emergence of virtual states, selection of options for implementation. The principles of ensuring anti-fragility of economic systems are developed: application of innovations, tolerance to changes, elimination of fragile components, self-management of the team, minimization of excessive risk, formation of resource reserve, focus on strategic goals, activation of nonlinear thinking. Key recommendations on the fragile management of economic systems are added. The principle applies to linear logic: under different conditions – a different strategy. It is concluded that anti-fragility is a universal tool suitable for different organizations, regardless of their parameters. Due to this phenomenon, the leaders of economic systems can influence the state of their organizations under the influence of external factors, which they are unable to control. Such factors may include a change in demand for certain products, fluctuations in economic conditions, the transformation of consumer behaviour, changes in the circumstances of competition, economic conditions, social and political events, etc.