Сучасний стан проблематики мобінгу в рамках державної служби

Abstract

Тенденції українського законотворчого процесу свідчать: держава намагається послідовно проводити політику із забезпечення конституційного права на повагу до честі й гідності особи. В січні 2019 року набрав чинності Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу" [1]. Наступним логічним кроком стало розроблення регламентації протидії мобінгу – цькуванню в трудових і службових правовідносинах. Вперше детально й предметно мобінг як важливий елемент суспільної дійсності та сфери праці був описаний авторитетним шведським психологом Хансом Лейманном в 1984 р. у звіті з результатами дослідження про взаємозв’язок психологічної атмосфери на роботі й ефективності працівників (журнал "The National of Occupational Safety"). Його публікація містить наступне формулювання щодо пояснення поняття "мобінг": "…це психологічний терор, який включає вороже і неетичне ставлення одного або кількох людей, що систематично повторюється, проти іншої людини, супроводжуючись соціальними конфліктами, агресивною поведінкою й не латентною нетерпимістю". Але загалом поняття "мобінг" є досить новим з точки зору поширення його використання. Початок його наукового вжитку хронологічно збігається з 90-ми роками XX ст., коли перед уже досить технологічним і глобалізаційним суспільством постали гострі питання щодо обмеженості робочих місць, посилення трудової конкуренції, акселерації потреби в не тільки професійно навчених спеціалістах, а й працівниках із відповідним рівнем етико-моральних якостей. Проте саме явище, котре цей термін позначає й узагальнює, існує напрочуд давно.