Напрямки удосконалення законодавства України на прикладі характерних рис азійських країн

Abstract

Країни Азії належать до чотирьох правових систем: далекосхідної, індійської, індуїстської та мусульманської. Далекосхідна правова система. До цієї правової сім’ї належить право таких країн, як Народна Республіка Бангладеш, Соціалістична Республіка В’єтнам, Китайська Народна Республіка, у тому числі Особливий адміністративний район Гонконг, Республіка Камбоджа, Корейська Народна Демократична Республіка і Республіка Корея, Малайзія, Монголія, Республіка Союз М’янма, Народна Демократична Республіка Лаос, Королівство Таїланд та Японія. За далекосхідним законодавством рішення суду приймається виключно на основі компромісу. На відміну від цивільного права та англосаксонського права, рішення рідко приймаються на користь однієї сторони. Можна сказати, що головне завдання далекосхідного права – догодити всім сторонам конфлікту, щоб кожна з них могла "зберегти обличчя". Судова практика не є джерелом права, а всього лише виступає результатом правозастосовної діяльності держави Правова система індуїзму. До цієї правової сім’ї входять закони таких країн, як Республіка Індія (законодавство цієї держави має певні особливості і тому розглядається окремо) і Республіка Сінгапур. Крім того, до індуїстської правової системи належать африканські країни Республіка Кенія, Об’єднана Республіка Танзанія та Республіка Уганда Основною характеристикою цієї родини є релігійно-общинний характер їхнього виховання та побудови, в основі якого лежить релігія індуїзму. По суті, ця правова система є сукупністю релігійних вірувань, догм і тверджень, які несе держава. Батьківщиною вважається Стародавня Індія. За своєю структурою індуське суспільство являє собою касту, яка грунтується на віруваннях релігії і приваблює. Від касти людина висить своє становище в суспільстві, задіяна каста (вища чи нижча). Суспільство індуїстської правової групи досить структуроване, і тому розвиток громадянського суспільства в цих державах відбувається повільно та гальмується особливостями правової системи, заснованої на релігійному вченні індуїзму. Мусульманська правова система. Мусульманська правова система широко поширена в таких країнах, як Йорданське Хашимітське королівство, Республіка Індонезія, Республіка Ірак, Ісламська Республіка Іран, Держава Кувейт, Малайзія (є деякі мусульманські громади), Ісламська Республіка Пакистану та Турецької Республіки. У Республіці Кенія, Сомалі та Об’єднаній Республіці Танзанія є значні мусульманські громади. Мусульманське право також мало значний вплив на індуське право.