Концепт "русского мира" та українофільство другої пол. ХІХ ст.

Abstract

Розгляд проблеми використання українофілами концепту «русский мир» дозволяє уточнити специфіку українського національного проекту середини ХІХ ст. на етапі його виникнення. Ситуація з вживанням поняття «русский мир» добре характеризує той початковий синкретичний етап розвитку української національної самосвідомості, коли вона перебувала ще в складі «общерусскости» і коли «паралельність» українського проекту «общерусскому» ще не усвідомлювалася. 2. У ХІХ столітті «русский мир» як поняття на означення осібного, цілісного й нерозчленованого історично-релігійно-національного феномену у межах ідеологічного дискурсу розпочало в Російській імперії своє самостійне існування. І одним із перших, хто почав його широко використовувати був відомий російський історик Микола Устрялов (1805–1870). Саме цей історик став провідником тріади міністра народної освіти графа Сергія Уварова (1786–1855) «православ’я-самодержавство- народність» на рівні тогочасної історичної науки. Вже у своїй докторській дисертації «О системе прагматической русской истории» (1836) він багато разів повторює словосполучення «древний русский мир» [15, с. 15, 17, 76, 81], розуміючи під ним добу Київської Русі. Крім того, М. Устрялов був ще й автором підручників з російської історії для гімназій та повітових училищ, в яких також часто вживав цей термін («Начертание русской истории для средних учебных заведений», перше видання 1839) [16, c. 12]). Отже, під «русским миром» розумівся той початковий період общерусской єдності*, що уможливив її й у всі наступні історичні періоди. Сучасний же для середини ХІХ ст. «русский мир» – це історична єдність східнослов’янських народів («триединая русская нація») та земель їхнього розселення, об’єднаних все тією ж спільною точкою початку – Київською Руссю. У ІІ пол. ХІХ ст. серед російської «читающей публики» цей термін наскільки узвичаївся, що коли в 1859 – на поч. 1863 рр. та у 1871–1880 рр. у Санкт-Петербурзі виходили газети під однаковою назвою «Русский мир», то вже не було потреби в першому номері пояснювати значення їх назв. У тієї групи письменників, істориків, етнографів, що з середини ХІХ ст. об’єднуються під назвою українофілів термін «русский мир» в цілому вживається у звичному «общерусском» контексті, але з точки зору пізнішої перспективи переростання цього руху в політичний самостійницький проект фіксуються й інші його смисли.