Гадяцька Угода: проєкт трьох народів, який не відбувся

Abstract

Ідеї та цінності Гадяцького трактату є яскравою пам’яткою політико-правової думки та свідомості свого часу, одним з кульмінаційних піків відносин тодішньої України та Речі Посполитої. За умов реалізації ці ідеї дійсно мали шанс утвердити спільне майбутнє польського, литовського, українського народів і реформувати Річ Посполиту через нові форми їхнього співжиття. Існує мінімум дві версії Гадяцької угоди – ратифікована угода і не ратифікований варіант угоди 1658 році у Гадячі [1]. Саме цей нератифікований Гадяцькій трактат 1658 року пропонував зовсім іншу альтернативу, ніж Переяславсько-Московська «система» 1654 року, сформована ще за життя гетьмана Богдана Хмельницького. Перш ніж аналізувати сам трактат, потрібно відзначити своєрідну «доріжку», яку до нього проклали. Політика Богдана Хмельницького, безумовно, передбачала збереження Української держави – Гетьманщини в тогочасних умовах і в тогочасному ворожому оточенні. за допомогою системи певної політичної підлеглості іншим володарям, державність.