Традиційний індійський танець як форма міжкультурної комунікації

Abstract

Однією з характерних рис XXI століття є глобальний розвиток взаємозв’язків континентів, країн, народів в усіх сферах суспільного життя. Особливе місце цьому процесі займає взаємодія між представниками різних культур – міжкультурна комунікація. Зазначимо, що поняття комунікації ми розглядаємо у широкому сенсі як обмін інформацією між індивідами за допомогою загальної системи символів, який може здійснюватися вербальними та невербальними засобами. Під міжкультурною комунікацією розуміємо адекватне взаєморозуміння учасників комунікативного акту – представників різних національних культур. З культурно-семантичної точки зору будь-який феномен культури (явище, процес, подія тощо) є символічним, через що може бути розглянутий як той, що має та висловлює певну інформацію, тобто комунікативний акт. У культурі кожного народу та етносу значне місце займає танцювальне мистецтво, де художні образи створюються засобами рухів тіла людини. Кожен танець відповідає характеру й духу того народу та етносу, де він зародився. Мова мистецтва є одним із досконалих способів прилучення людини до соціуму [2, c. 92], до культурного надбання певного етносу. Оскільки знаковий, комунікативний характер притаманний танцювальним рухам від початку створення, вони (рухи) визначаються в якості знаків, а танець – знаковою системою [1, с. 66]. Отже, танець являє собою своєрідну мову (мову у дії, танцювальну мову) і є специфічною формою комунікації не лише з партнером / партнерами, але й із соціумом, з іншими культурами, оскільки є об’єктивним образом певної культури.