Дослідження закономірностей ковзання порохових піроксилінових мас

Abstract

З метою прогнозування оптимальних режимів переробки полімерних матеріалів, отримання якісних виробів необхідно приділити увагу комплексу реологічних властивостей, що пов`язані як з зовнішнім так і внутрішнім тертям. Знання основних закономірностей поведінки матеріалу дозволяє також направлено регулювати реологічні властивості композиції за рахунок зміни їх складу, вибору оптимальних режимів формування та конструкції прес- інструменту. Тому стосовно виробництва піроксилінових порохів в технологічному циклі операція пресування порохової маси є найважливішою. Порохова маса, що йде на пресування, є розсипчастою та містить в своєму складі спирто-ефірний розчинник. Під час пресування вона набуває визначеної форми та поперекові розміри, відповідних порохових елементів. Крім того, ця операція сприяє наданню пластичних властивостей (пластифікації), ущільненню нітратів целюлози, ліквідації макро- та мікропустот, часткової орієнтації макромолекул. Процес пресування залежить не тільки від технологічних, але і від механічних факторів: тиску та інтенсивності перетирання. Маса піроксилінового пороху представляє собою пластичну масу, в основі якої лежить нітроцелюлоза, пластифікована спирто-ефірним розчинником. З аналізу літературних джерел відомо, що порохові піроксилінові маси (ППМ) за умови плину на гладких поверхнях до них не прилипають і всі витрати обумовлені ковзанням [1-4]. Під час пресування шари маси, що прилягають до стінки формуючого елементу, ковзають за її поверхнею, в той час як в об`ємі матеріалу відбуваються процеси, що супроводжуються пластичною деформацією. За умови їх відсутності неможливо забезпечити необхідну якість виробів.