Інтерпретаційна журналістика: структурний та організаційний чинники

Abstract

У дисертації здійснено теоретичне представлення функціонування аналізу інтерпретаційної журналістики, а також досліджено структурний та організаційний чинники розяснення інформаційного простору. Актуальність теми дослідження. Журналістику часто ототожнюють із феноменом, який може продукувати неправду, вводити аудиторією в оману, не допомагає соціуму вирішувати суспільні проблеми, а, навпаки, продукує ще більше проблем. Професійне розчарування багатьох журналістів у своїй професії призвело до актуалізації журналістської практики, яка виходить за межі певних норм та цінностей «об'єктивності» та «нейтральності», притаманних так званій традиційній журналістиці. Такі впливові журналістські практики, як журналістські розслідування, публічна / громадянська журналістика, розвиток блогерства як взірця авторської журналістики, мають і прихильників, і критиків. Різні погляди на методологію подачі контенту, рівень авторської чесності, практичності і можливості журналістського втручання в опис проблеми та її інтерпретацію стали причиною того, що роль журналіста не просто як автора, а як громадянина перетворилась на концептуальну проблему сучасної журналістики. Об’єкт дослідження – епістемологія інтерпретаційної журналістики. Предмет дослідження – діахронний аналіз, структурний та організаційний чинники інтерпретаційної журналістики. Мета роботи – здійснення діахронного аналізу та в розкриття структурних та організаційних чинників епістемологічних особливостей інтерпретаційної журналістики, як феномену соціальних комунікацій, який може бути концептуалізований як чинник постійного надання актуальної інформації. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові методи. Ключовим науковим методом, який використовували протягом проведення аналізу епістемологічних проблем інтерпретаційної журналістики, став синергетичний підхід до визначення ролі і місця інтерпретаційної журналістики в соціально-комунікаційних процесах. Опрацювання джерельної бази дослідження ґрунтувалося на застосуванні аналітико-синтетичного методу. Застосування методу історичного досвіду стосувалось аналізу функціонування принципів епістемології та інтерпретаційної журналістики у контексті історіографії аналізованої проблеми. Аналітичний метод використано при розкритті типологічних чинників інтерпретаційної журналістики. Індуктивний метод дозволив здійснити загальний аналіз існуючих точок зору на проблему інтерпретаційної журналістики. Ступінь і рівень втручання автора журналістського тексту у тлумачення, пояснення події, прямі заклики сприймати цю подію саме так, як цього хоче журналіст, призвели до появи такого феномену, як інтерпретаційна журналістика. Ключова мета інтерпретаційної журналістики полягає в тому, що вона при подачі контенту успадковує певний нормативний стимул, визначає центральні пріоритети тлумачення події, саму подію як відправну точку бачення проблеми в цілому. Інтерпретаційна журналістика виступає своєрідною програмою журналістського висвітлення новин, а прихильники інтерпретаційної журналістики спираються на критичне дослідження поточного стану проблеми. У роботі схарактеризовано теоретико-методологічні засади та джерельну базу дослідження епістемології журналістики, проаналізовано місце епістемології журналістики в системі соціальних комунікацій, підсумовано особливості концепту епістемології журналістики, що характеризує епістемологічні засади істини та правди у засобах масової інформації. Епістемологія журналістики асоціюється із тенденцією до того, що, чим більше засобів масової інформації, тим більше різноманітності, можливостей залучення різноманітних структур і окремих людей до розповсюдження конкретного контенту. Аудиторія через засоби масової інформації не отримує безпосередні «цінності», засоби масової інформації безпосередньо не вдосконалюють суспільство. Розглядаючи сучасні тенденції розвитку концепту епістемології журналістики, можна помітити, що цей концепт характеризується превалюванням політичних чинників, що і не дивно, адже саме політичні контенти засобів масової інформації як ключова зібрана проблема поглинають інші контенти, створені в різноманітному концепті епістемології журналістики. Контентні конвенції епістемології журналістики створюють різноманітні варіанти інтерпретацій, тому аудиторія може знайти на комунікаційному ринкові інформацію про події, які досягають класичного розташування концепту епістемології журналістики. Вивчення епістемологічних засад істини та правди у засобах масової інформації засвідчило, що результати упливу матеріалів ЗМІ на сприйняття аудиторією контенту з огляду на довіру аудиторії до цього контенту залежать як від історичних та соціальних передумов розвитку аудиторії, так і від перспектив, які є важливими для аудиторії. Досліджуючи інтерпретаційну журналістику ми розглянули інтерпретацію контенту як феномену журналістики, подали стислу історіографію проблеми інтерпретаційної журналістики, проаналізували семантику інтерпретаційної журналістики. Інтерпретаційна журналістика розташована, в певному сенсі, у точках перетину чистої думки журналіста і асептичною інформацією, а інтерпретаційний імператив необхідний для його здійснення через чесність у підходах до реалізації правдивого контенту. Проаналізовано структурні та організаційні аспекти інтерпретаційної журналістики, їх структурний та організаційний чинники обігу інтерпретаційного контенту в засобах масової інформації. Ані універсальна, ані сегментована моделі засобів масової інформації не дають відповіді на запитання про сегментованість аудиторії. Якщо ми розуміємо універсальність тільки як ознаку аудиторії, то відповідь на запитання, чи сегментується аудиторія в залежності від сегментації масмедіа, буде ствердною. Але бажано зрозуміти, що і світовий, і український досвід медіапрактики свідчить про те, що універсальність засобів масової інформації – явище набагато ширше, ніж просте охоплення читання. Перспектива незалежності і засобів масової інформації, і журналістики тісно пов’язана із такими політичними тенденціями в суспільстві, які впливатимуть на журналістику, журналістську практику і журналістську незалежність як наслідки відтворення відносини між журналістикою і політикою. Розвиток інтерпретаційної журналістики у дискурсі як теоретичних, так і структурних та організаційних її особливостей, розглядався нами як приклад такої організації матеріалів у засобах масової інформації, яка являє собою чітко продуману дискурсивну практику. Аналіз інтерпретаційної журналістики може стати корисним для вивчення критичного ставлення засобів масової інформації чи окремих журналістів до сталих комунікативних практик у суспільстві. Кожне суспільство створює «режим істини» відповідно до своїх переконань, цінностей і звичаїв. В журналістиці істину слід розуміти як систему упорядкованих процедур виробництва, розповсюдження, регулювання і функціонування контенту. Істина пов'язана із системами влади, представники якої намагаються виробляти «істинний» контент і витримувати його, переконуючи аудиторію в «істинності істини», розуміючи силу наслідків, які спонукаються та розширюються цієї істиною. Сучасна інтерпретаційна журналістика має особливі інструменти конструювання та створення уявної моделі суспільства, яка модифікує перспективу світу таким чином, що дає змогу «розділити» деякі важливі знання про реальність. Інтерпретація журналістського контенту завжди вважалась викликом для традиційних журналістських цінностей та процесів. Аналіз інтерпретаційної журналістики та його соціальної втіленості прогресує протягом останніх десятиліть, особливо у зв'язку із появою та розвитком критичного аналізу дискурсу. Особливо активно інтерпретаційна журналістика працює у часовій площині в аналізі дискурсу проблеми та втілює ключові дискурсивні соціальні стратегії. Семантика інтерпретаційної журналістики ґрунтується на аналізі різних типів авторських розповідей та представлена на основі ієрархії інтерпретаційних презумпцій. З цієї точки зору розвиток інтерпретаційної, авторської форми висловлювання у журналістиці розглядається як результат абдуктивної схеми міркування, в якій стикаються різні типи правдоподібності. Інтерпретаційна журналістика передбачає процеси динамічного розширення технологічних можливостей передачі контенту та постійну взаємодію між стратегією та організацією роботи медіаструктур. Індивідуальний авторський медійний дискурс та громадська думка являють собою дві паралельні системи побудови сенсу. Різні інтерпретаційні підходи до висвітлення подій є таким медіадискурсом, який виступає контекстом для розуміння специфіки формування громадської думки. Рівень затребуваності інтерпретаційної журналістики виявляє ступінь структурно-організаційної життєздатності медіаструктури.

The thesis analyzes interpretive journalism, particularly its structural and organizational factors. Relevance of the research topic. Journalism is often equated with a phenomenon that can produce lies, mislead the audience, does not help society solve social problems, and, on the contrary, creates even more problems. The professional disappointment of many journalists in their profession has led to the actualization of journalistic practice, which goes beyond certain norms and values of "objectivity" and "neutrality" inherent in so-called traditional journalism. Such influential journalistic practices as journalistic investigations, public / civil journalism, and the development of blogging as a model of authorial journalism have both supporters and critics. Different views on the methodology of providing content, the authorial honesty level, practicality, and the possibility of journalistic intervention in the description of the problem and its interpretation caused the fact that the role of the journalist, not just as an author but as a citizen turned into a conceptual issue of modern journalism. The object of research is the epistemology of interpretive journalism. The subject of the study is diachronic analysis, structural and organizational factors of interpretive journalism. The work aims to carry out a diachronic analysis and to reveal the structural and organizational factors of the epistemological features of interpretive journalism as a phenomenon of social communications, which can be conceptualized as a factor of constant provision of relevant information. The methodological basis of the research is general scientific methods. The key scientific method used during the analysis of epistemological problems of interpretive journalism was a synergistic approach to determining the role and place of interpretive journalism in social and communication processes. The processing of the research sources was based on applying the analytical-synthetic method. The application of the historical experience method is concerned with analyzing the functioning of the epistemology and interpretive journalism principles in the context of the historiography of the analyzed problem. The analytical method was used to reveal the typological factors of interpretive journalism. The inductive method made it possible to conduct a general analysis of existing points of view on the problem of interpretive journalism. The degree and level of intervention of the author of the journalistic text in the interpretation, explanation of the event, and direct appeals to perceive this event exactly as the journalist wants it, led to the emergence of such a phenomenon as interpretive journalism. The key goal of interpretive journalism is that it inherits a certain regulatory incentive when presenting content, determines the central priorities of interpreting an event, and the event itself as a starting point for viewing the problem as a whole. Interpretive journalism acts as a kind of program of journalistic news coverage, and supporters of interpretive journalism rely on a critical study of the current state of the problem. The work characterizes the theoretical and methodological principles and source base of the research on the epistemology of journalism, analyzes the place of the epistemology of journalism in the system of social communications, summarizes the features of the concept of the epistemology of journalism, which characterizes the epistemological principles of truth and truth in mass media. The epistemology of journalism is associated with the tendency that the more mass media, the more diversity and opportunities to involve various structures and individuals in the distribution of specific content. The audience does not receive direct "values" through the mass media; the mass media do not directly improve society. With the current trends in the development of the concept of journalism epistemology examing, it can be seen that this concept is characterized by the predominance of political factors, which is not surprising. The political content of mass media as a key collected problem absorbs other content created in the various concept of journalism epistemology. The content conventions of journalism epistemology create a variety of interpretation options, so the audience can find on the communication market information about events that reach the classical location of the concept of journalism epistemology. The study of the epistemological foundations of truth in the mass media proved that the results of the impact of media materials on the audience's perception of content in terms of the audience's trust in this content depend both on the historical and social prerequisites of the audience's development, and on the perspectives that are important to the audience. Studying interpretive journalism made it possible to consider the interpretation of content as a phenomenon of journalism, present a concise historiography of the problem of interpretive journalism, and analyze the semantics of interpretive journalism. Interpretive journalism is located, in a certain sense, at the intersection of the journalist's pure thought and aseptic information. The interpretive imperative is necessary for its implementation through honesty in approaches to the realization of truthful content. The structural and organizational aspects of interpretive journalism and their structural and organizational factors of circulation of interpretive content in mass media are analyzed. Neither universal nor segmented mass media models answer the question of audience segmentation. If we understand universality only as a feature of the audience, then the answer to the question of whether the audience is segmented depending on the segmentation of the mass media will be in the affirmative. However, it is desirable to understand that both the world and Ukrainian experience of media practice show that the universality of mass media is a much broader phenomenon than the simple coverage of reading. The perspective of the independence of mass media and journalism is closely related to such political trends in society, which will affect journalism, journalistic practice, and journalistic independence as a consequence of the reproduction of the relationship between journalism and politics. The development of interpretive journalism in the discourse of its theoretical, structural, and organizational features was considered an example of such an organization of materials in the mass media, a well-thought-out discursive practice. The analysis of interpretive journalism can be useful for studying the critical attitude of mass media or individual journalists toward sustainable communicative practices in society. Each society creates a “regime of truth” according to its beliefs, values, and customs. In journalism, truth should be understood as a system of orderly procedures for content production, distribution, regulation, and functioning. Truth is associated with systems of power, whose representatives try to produce and sustain “truthful” content by convincing audiences of the “genuineness” of the “truth,” understanding the power of consequences that are induced and amplified by that truth. Modern interpretive journalism has special tools for constructing and creating an imaginary model of society, which modifies the perspective of the world in such a way that it makes it possible to “divide” some important knowledge about reality. Interpreting journalistic content has constantly challenged traditional journalistic values and processes. The analysis of interpretive journalism and its social embodiment has progressed during the last decades, especially in connection with the emergence and development of critical discourse analysis. Interpretive journalism works especially active in the time plane in analyzing the discourse of the problem and embodies key discursive social strategies. Interpretive journalism's semantics are based on analyzing various types of authors' stories and is presented based on a hierarchy of interpretive presumptions. According to this, the development of the interpretative, authorial form of expression in journalism is considered the result of an abductive reasoning scheme in which different types of plausibility collide. Interpretive journalism involves the dynamic expansion of technological possibilities of content transmission and constant interaction between the strategy and organization of work of media structures. Individual authors' media discourse and public opinion represent two parallel systems of construction of meaning. Various interpretive approaches to coverage events are a media discourse that serves as a context for understanding the specifics of public opinion formation. The level of demand for interpretive journalism reveals the degree of structural and organizational viability of the media structure.