Coalition Governance: Unchartered Waters in South African Political Landscape

Abstract

Коаліційне управління в Південній Африці розглядається як можливість для розбудови нації та соціального договору, який має на меті позбутися спадщини апартеїду расового та соціального розділення. Коаліційне правління в Південній Африці є квінтесенцією демонстрації зрілого проекту розбудови нації, завдяки якому політичні партії сприймають згуртованість у духу демократичного управління та представництва громадян. Однак відсутність консенсусу щодо позиції розвитку, яка сприятиме розбудові нації в Південній Африці, змушує різні політичні партії до антитетичних удавань, які підривають ефективне коаліційне управління як у національній, так і в місцевій сферах управління. Епоха домінуючої партійної гегемонії наближається до свого остаточного загибелі, що змушує політичні партії досягти дієвого та спільного консенсусу щодо виведення Південної Африки з поточної стагнації розвитку. Дослідження розглядає виклики та можливості коаліційного управління в Південній Африці. Мета статті полягає в тому, щоб зрозуміти, як створення коаліції може бути важелем для розбудови нації в контексті політичної структури Південної Африки. Якісне дослідження проводиться шляхом аналізу стратегічних і програмних документів політичних партій і журнальних статей, щоб вивчити проблеми та можливості для коаліційного управління в Південній Африці. Тематичний контент-аналіз вивчає моделі, що виникають із первинних і вторинних документальних джерел, щоб створити відповідні теми, які впливають і спрямовують концептуалізацію, виклики та можливості коаліційного управління в Південній Африці. Висновки показали, що основною проблемою для коаліційного управління в Південній Африці є політична грань політичних партій, які недобросовісно ведуть переговори, вимагаючи більше поступок, ніж голосів, отриманих за результатами виборів, що демонструє політичну незрілість. Проте позитивним аспектом коаліційного управління може бути офіційне оформлення партіями зобов’язуючих коаліційних угод, які можуть слугувати механізмами врегулювання конфліктів, які можуть змусити сторони демонструвати взаємну підзвітність під час управління.

Coalition governance in South Africa is adjudged as an opportunity for nation-building and social compact, which intends to jettison the apartheid legacy of racial and social separation. Coalition governance in South Africa quintessentially demonstrates a maturing nation-building project whereby political parties embrace a cohesive spirit for democratic governance and citizenship representation. However, the lack of consensus about a developmental posture to drive nation-building in South Africa put different political parties on antithetical dissimulations that undermine effective coalition governance in both national and local governmental spheres. An era of dominant party hegemony is approaching its final demise, which challenges political parties to build workable and collaborative consensus toward leading South Africa out of its current developmental stagnation. The study examines the challenges and opportunities of coalition governance in South Africa. The objective of the paper is to understand how coalition building can be a leverage for Nation building in the context of South African political structure. A qualitative study is undertaken by analyzing strategic and policy documents of political parties and journal articles to examine challenges and opportunities for coalition governance in South Africa. The thematic content analysis examines emerging patterns from primary and secondary documentary sources to generate relevant themes that influence and guide conceptualization, challenges, and opportunities for coalition governance in South Africa. Findings revealed that a major challenge for coalition governance in South Africa is political brinkmanship by political parties who negotiate in bad faith, demanding more concessions than votes garnered from election results, which demonstrates political immaturity. However, a positive aspect of coalition governance might be for parties to formalize binding coalition agreements that can serve as conflict management mechanisms that can compel parties to demonstrate reciprocal accountability during governance.