Forming solar business prosumers class: the case of Ukraine

Abstract

У статті розглядаються умови формування класу сонячних бізнес-просьюмерів в Україні - підприємств, які використовують електроенергію, вироблену власними сонячними електростанціями, для задоволення своїх енергетичних потреб. Щоб оцінити доцільність такого енергетичного переходу, проаналізовано державну політику стимулювання сонячної енергетики у бізнес-секторі та результати її реалізації. З використанням інструментів інвестиційного аналізу обгрунтовано рішення про перехід виробниками зеленої енергії, а саме промисловими фотоелектричними сонячними електростанціями, до просьюмеризму. Оцінено чисту поточну вартість, індекс прибутковості та дисконтований термін окупності проєктів з будівництва промислових фотоелектричних сонячних електростанцій потужністю 100, 300, 500 та 700 кВт. Розглянуто три варіанти: 1) 20% виробленої електроенергії продавати за «зеленим» тарифом і 80% споживати на власні потреби; 2) 50% виробленої електроенергії продавати за «зеленим» тарифом і 50% споживати на власні потреби; 3) 100% електроенергії споживати на власні потреби. Розрахунки засвідчили, що третій варіант є найвигіднішим для компаній в поточних ринкових умовах. Таким чином, доведено, що в Україні склалися всі умови для розвитку класу сонячних бізнес-просьюмерів.

В статье рассматриваются условия формирования класса солнечных бизнес-просьюмеров в Украине - предприятий, которые используют электроэнергию, производимую собственными солнечными электростанциями, для удовлетворения своих энергетических потребностей. Чтобы оценить целесообразность такого энергетического перехода, проанализированы государственная политика стимулирования солнечной энергетики в бизнес-секторе и результаты ее реализации. С использованием инструментов инвестиционного анализа обоснованы решения о переходе производителей зеленой энергии, а именно промышленными фотоэлектрическими солнечными электростанциями, к просьюмеризму. Оценены чистая текущая стоимость, индекс доходности и дисконтированный срок окупаемости проектов по строительству промышленных фотоэлектрических солнечных электростанций мощностью 100, 300, 500 и 700 кВт. Рассмотрены три варианта: 1) 20% производимой электроэнергии продавать по «зеленому» тарифу и 80% потреблять на собственные нужды; 2) 50% производимой электроэнергии продавать по «зеленому» тарифу и 50% потреблять на собственные нужды; 3) 100% электроэнергии потреблять на собственные нужды. Расчеты показали, что третий вариант наиболее выгоден для компаний в текущих рыночных условиях. Таким образом, доказано, что в Украине сложились все условия развития класса солнечных бизнес-просьюмеров.

The article examines the conditions to form a class of solar business prosumers in Ukraine: enterprises that use electricity generated by their solar power plants to meet their energy needs. To assess the feasibility of such an energy transition, we analyze the state policy for stimulating solar energy advancement in the industrial sector and the results of its implementation. We use investment analysis tools and compare the decision about the transition by green energy producers, namely industrial photovoltaic solar power plants, with that of prosumers. The net present value, profitability index, and discounted payback period of construction projects of industrial photovoltaic solar power plants with capacities of 100, 300, 500, and 700 kW were evaluated. Three options were chosen: 1) 20% of generated electricity sold at a feed-in tariff and 80% self-consumed; 2) 50% of generated electricity sold at a feed-in tariff and 50% self-consumed; 3) 100% of electricity self-consumed. The calculations indicated the third option as the most profitable for companies under the current market conditions. Thus, we proved that Ukraine has all conditions to develop a solar business prosumer class.