Стрес-тестування фінансових установ та його удосконалення

Abstract

В умовах турбулентності глобального середовища, динамічності перетворень, що відбуваються в індустрії фінансових послуг внаслідок стрімкої цифровізації, регулятори та менеджмент банків знаходяться в постійному пошуку інструментарію раннього виявлення та оцінюванню банківських ризиків. У цьому дедалі більше уваги приділяється тим інструментам, що здатні виявити рівень чутливості банківської системи та окремих банків до внутрішніх та зовнішніх загроз, зокрема, до стрес-тестування, що дозволяє отримати оцінку ступеня їх стресостійкості.Актуальність теми посилюється тим, що зараз банки України здійснюють свою діяльність в умовах трансформації всіх складових операційного середовища під впливом воєнного стану, наслідком чого стає зростання всіх ризиків в діяльності банків та суттєве збільшення кризового потенціалу. У таких умовах банки обов’язково повинні мати достатній рівень капіталізації, визначити який можливо з використанням такого інструмента оцінювання, як стрес-тестування.У роботі з’ясовано, що метою СТ в Україні є опосередковане регулювання рівня банківських ризиків та попередження втрати фінансової стабільності на макрорівні банківської системи через забезпечення стійкості окремих банків, що формують основу фінансової системи країни. Це реалізується шляхом кількісного оцінювання стресостійкості банків в умовах реалізації базового й насамперед несприятливого макроекономічного сценаріїв; нарощення капіталу банків за результатами СТ (результати стрес-тестів, у переважній більшості випадків, визначають потребу в нарощенні банками їх капіталу); підвищення транспарентності банківської системи через оприлюднення інформації щодо результатів СТ для всіх стейкхолдерів.Відповідно до типологізації СТ, підхід НБУ передбачає паралельне, багатофакторне, гіпотетичне, пряме СТ за підходом «top-d». Отримані аналітичні дані формують підґрунтя для визначення впливу на достатність капіталу банку зростання кредитного ризику та формування основи для підвищення його стійкості.

In the turbulent global environment, dynamic transformations taking place in the financial services industry as a result of rapid digitalization, regulators and bank management are constantly searching for tools for early detection and assessment of banking risks. In this, more and more attention is paid to those tools capable of revealing the level of sensitivity of the banking system and individual banks to internal and external threats, in particular, to stress testing, which allows to obtain an assessment of the degree of their stress resistance. The relevance of the topic is enhanced by the fact that the banks of Ukraine are currently its activities in the conditions of the transformation of all components of the operating environment under the influence of martial law, as a result of which there is an increase in all risks in the activity of banks and a significant increase in the crisis potential. In such conditions, banks must necessarily have a sufficient level of capitalization, which can be determined using such an assessment tool as stress testing. The work revealed that the purpose of ST in Ukraine is to indirectly regulate the level of banking risks and prevent the loss of financial stability on macro-levels of the banking system by ensuring the stability of individual banks that form the basis of the country's financial system. This is implemented by quantitatively assessing the stress resistance of banks in the conditions of the implementation of the basic and primarily unfavorable macroeconomic scenarios; capital increase of banks according to the results of ST (stress test results, in the vast majority of cases, determine the need for banks to increase their capital); increasing the transparency of the banking system through the publication of information on the results of ST for all stakeholders. According to the typology of ST, the NBU's approach provides for a parallel, multifactorial, hypothetical, direct ST according to the "top-d" approach. The obtained analytical data form the basis for determining the impact of the increase in credit risk on the bank's capital adequacy and forming the basis for increasing its stability.