The Impact of the 2008-2009 Global Crisis on Loan Applications and Access to Finance

Abstract

У цьому дослідженні ми вивчаємо нові заявки на кредити, подані виробничими компаніями зі Східної Європи та Центральної Азії. Ми порівнюємо заявки на кредити до та після світової кризи. Ми виявили, що менше виробників подали заявки на новий кредит після кризи (45,89% проти 29,91%). Коли ми порівнюємо основні причини, через які виробники не звертаються за новою позикою до та після кризи, ми виявимо, що після кризи більше компаній заявили, що в позиці не було потреби. Крім того, більше компаній заявили, що процедури подання заявок були складними, відсоткові ставки несприятливими, і вони не вірили, що це буде схвалено. З іншого боку, менше виробників стверджували, що після кризи вимоги до застави були надто високими, розмір кредиту та термін погашення недостатніми, і необхідно було здійснювати неофіційні платежі (тобто корупція). Загалом наші висновки свідчать про те, що хоча деякі аспекти фінансування для виробників покращилися після кризи, інші погіршилися. Ми також виявили, що відбулося статистично значуще зниження відсотка виробників, фінансові звіти яких перевірив/сертифікував зовнішній аудитор. Нарешті, після кризи виробники вважали «доступ до фінансування» меншою перешкодою. Ми робимо висновок, що причиною того, що менше виробників зверталися за новою позикою після кризи, були не всі заходи «доступу до фінансування»; це була скоріше відсутність потреби в новому кредиті та певні аспекти «Доступу до фінансування».

In this study, we examine new loan applications made by manufacturing firms in Eastern Europe and Central Asia. We compare the pre-global crisis and post-global crisis loan applications. We find that fewer manufacturers applied for a new loan post-crisis (45.89% vs 29.91%). When we compare the main reasons for manufacturers not applying for a new loan pre- vs. post-crisis, we find that, after the crisis, more firms stated that there was no need for a loan. Also, more firms stated that application procedures were complex, interest rates were not favorable, and they did not think it would be approved. On the other hand, fewer manufacturers stated that post-crisis, collateral requirement was too high, the size of loan and maturity were insufficient, and it was necessary to make informal payments (i.e., corruption). Overall, our findings suggest that while certain aspects of financing for manufacturers improved after the crisis, others deteriorated. We also find that there was a statistically significant decrease in the percentage of manufacturers that had their financial statements checked/certified by an external auditor. Finally, post-crisis, “access to finance” was seen as a smaller obstacle by manufacturers. We conclude that the reason for fewer manufacturers applying for a new loan post-crisis was not all measures of “access to finance”; it was rather the lack of a need for a new loan and certain aspects of “Access to finance”.