Азербайджанська місія українця: Микола Мірошниченко як поет, перекладач, літературознавець

Abstract

У статті досліджується роль видатного українського перекладача і дослідника літератури Миколи Мірошниченка у розвитку двостороннього діалогу між нашими народами в різних сферах. Авторка розглядає роль особистості як ключового та унікального ресурсу розвитку відносин між країнами, які лише відновили свою державну незалежність після десятиліть радянської окупації, знищення питомо притаманних нашим народам механізмів творення самобутнього державного, культурного, дипломатичного простору; які вчаться вибудовувати двосторонній діалог, налагоджувати співпрацю в різних секторах, в тому числі літератури, культури, журналістики. Актуальність статті полягає у малодослідженості постаті Мірошниченка як українського перекладача, дослідника літератури та його спадщини в контексті пожвавлення двостороннього діалогу та наявності певних кризових процесів, таких як криза компетентності, якості робіт та фаховості самоназваних дослідників культурних взаємин між нашими країнами. Охарактеризовано явище української азербайджаністики (в контексті якої і розглядається постать М.Мірошниченка) як сталий, тяглий процес, зі своїми традиціями, цінностями, до формування якого доклали зусиль видатні Микола Гулак, Олександр Навроцький, Лев Лопатинський, Агатангел Кримський, Леонід Первомайський, Валерій Марченко, Павло Мовчан тощо. Названі основні здобутки Миколи Мірошниченка як українського перекладача азербайджанської літератури: розвиток української азербайджаністики як явища в українській літературі та науці, продовження традицій видатних М.Гулака, А.Кримського тощо, актуалізація їх здобутків та напрацювань; систематизація та дослідження великих обсягів перекладацьких та наукових робіт, виокремлення з них якісних та компетентних; розвиток діалогу між письменниками, літературознавцями, журналістами України та Азербайджану; переклад українською мовою десятків азербайджанських поетів, як класиків, так і сучасних авторів. Авторка акцентує на причинах виняткової цінності і значущості праць Мірошниченка: на відміну від багатьох українських перекладачів з азербайджанської, Микола Миколович досконало володів азербайджанською мовою (а також турецькою, старотурецькою, кримськотатарською) та постійно вдосконалював свої знання літератури, культури, історії, звичаїв і традицій азербайджанців, без чого неможливо здійснити високохудожній переклад як сучасної літератури, так і класиків, які писали свої тексти під впливом складних містико-філософських течій; більше тридцяти років свого життя дослідник присвятив азербайджаністиці, що увінчалося фундаментальною двотомною “Антологією азербайджанської поезії”, яка була видана у 2006 році і по сьогодні залишається головною працею, що репрезентує на високохудожньому рівні азербайджанську літературу в українських перекладах. У статті окреслюється ряд задач, які необхідно реалізувати для продовження справи М.Мірошниченка та якісного розвитку літературних взаємин між нашими країнами: видання рукописів перекладів з азербайджанської, що так і не побачили світ за життя перекладача через брак фінансування; видання авторських збірок поезій, зокрема, циклу поезій, присвячених цій країні; розвиток діалогових площадок, для обговорення та аналізу спадщини поета, перекладача та дослідника між фахівцями на міждержавному рівні.

The article examines the role of the prominent Ukrainian translator and researcher of Azerbaijani literature, Mykola Miroshnychenko, in the development of bilateral dialogue between our peoples in various spheres. The author considers the role of the individual as a key and unique resource for the development of relations between countries that have only restored their state independence after decades of Soviet occupation, the destruction of the mechanisms of creating a unique state, cultural, and diplomatic space peculiar to the Ukrainian and Azerbaijani peoples; who learn to build bilateral dialogue, establish cooperation in various sectors, including literature, culture, and journalism. The relevance of the article lies in the lack of research into the figure of Miroshnychenko as a Ukrainian translator, a researcher of Azerbaijani literature and its heritage in the context of the revival of the Ukrainian-Azerbaijani dialogue and the presence of certain crisis processes, such as a crisis of competence, quality of work and expertise of self-proclaimed researchers of cultural relations between our countries. The phenomenon of Ukrainian-Azerbaijani studies (in the context of which the figure of M. Miroshnychenko is considered) is characterized as a constant, long-lasting process, with its own traditions and values, the formation of which was made by the outstanding Mykola Gulak, Oleksandr Navrotskyi, Lev Lopatynskyi, Agatangel Krymskyi, Leonid Pervomaiskyi, Valery Marchenko, Pavlo Movchan, etc. The main achievements of Mykola Miroshnychenko as a Ukrainian translator of Azerbaijani literature are named: the development of Ukrainian Azerbaijani studies as a phenomenon in Ukrainian literature and science, the continuation of the traditions of the outstanding M. Gulak, A. Krymskyi, etc., the actualization of their achievements; systematization and research of large volumes of translation and scientific works, selection of high-quality and competent ones; development of dialogue between writers, literary experts, journalists of Ukraine and Azerbaijan; translation of dozens of Azerbaijani poets to Ukrainian, both classics and modern authors. The author emphasizes the reasons for the exceptional value and significance of Miroshnychenko’s works: unlike many Ukrainian translators from Azerbaijani, Mykola Mykolovych perfectly mastered the Azerbaijani language (as well as Turkish, Old Turkish, Crimean Tatar) and constantly improved his knowledge of literature, culture, history, customs and traditions of Azerbaijanis, without which it is impossible to carry out a highly artistic translation of both modern literature and classics that wrote their texts under the influence of complex mystical and philosophical currents; the researcher devoted more than thirty years of his life to Azerbaijani studies, which culminated in the fundamental two-volume “Anthology of Azerbaijani Poetry”, which was published in 2006 and to this day remains the main work that represents Azerbaijani literature in Ukrainian translations at a high artistic level. The article outlines a number of tasks that must be implemented in order to continue the work of M. Miroshnychenko and the qualitative development of literary relations between our countries: publication of manuscripts of translations from Azerbaijani that never saw the light of day during the translator’s lifetime due to lack of funding; publication of author’s poetry collections, in particular, a series of poems dedicated to Azerbaijan; development of dialogue platforms for discussion and analysis of the heritage of the poet, translator and researcher between specialists of Ukraine and Azerbaijan.