Правовий аналіз міжнародного та зарубіжного досвіду реалізації кримінально – процесуальних функцій органами прокуратури, їх вплив на функціонування національної моделі прокуратури та кримінального переслідування в Україні.

Abstract

У статті зроблено аналіз зарубіжних моделей побудови прокуратури, реалізації прокурором своїх функцій у рамках кожної моделі. Також у статті досліджено міжнародний досвід і зарубіжне нормативно-правове регулювання кримінально-процесуальних функцій прокурора, з’ясовано загальні правила співвідношення цих правових явищ і встановлено об’єктивної оцінки досвіду, наявного в нашому національному історичному минулому та в інших країнах, з метою подальшого можливого запозичення їх положень українським законодавством, судочинством або розроблення власних положень з урахуванням міжнародного досвіду. У статті зазначено, що правові системи царської Росії і Радянського Союзу ніколи не відображали національні традиції українського народу, оскільки були для нього чужими, насадженими для утримання українського народу в підневільному становищі, натомість українські традиції відображають норми звичаєвого права, яке своїм корінням сягає Давньоруської держави. Також наголошено, що сучасний геополітичний вибір української держави та її євро-інтеграційні прагнення відіграли вирішальну роль у зміні функціональної моделі української прокуратури з наглядової на обвинувальну. У статті досліджено різні класифікації моделей прокуратур, наприклад, дві європейські моделі: французька та англосаксонська; а також класифікацію за Є. М. Поповичем, який окрім французької і англійської, виділяє північноєвропейську модель прокуратури. У статті досліджено досвід США, Німеччини, Франції, Швейцарії, країн Балтії та СНД. У зв’язку з цим зроблено висновки про те, що вищий ступіть розвитку й орієнтації європейських держав на демократичні принципи у функціонуванні усіх державних інституцій законодавчої, виконавчої, судової гілок влади, а також чітке визначення ролі і місця, завдань і функцій прокуратури у даній системі, зумовлює відсутність або звуження потреби у закріпленні за прокуратурою наглядових повноважень. Викладений матеріал у статті, в частині аналізу міжнародного та зарубіжного досвіду реалізації кримінального переслідування, дозволяє зробити висновок про те, що українське кримінально-процесуальне право в цілому та основний його інститут кримінального переслідування мають власні історичні та культурні початки і представляють правову галузь суверенної держави. Разом з тим кримінально-процесуальне законодавство України має сприймати кращий досвід організації та процесуального забезпечення реалізації кримінального переслідування зарубіжних західних держав світової спільноти. Також висловлено погляд автора, що при запозиченні досвіду іноземних держав, які законодавчо закріплюють порядок і умови здійснення кримінального переслідування в своїх країнах, суб’єктам, які мають право законодавчої ініціативи вдосконалення кримінальнопроцесуального законодавства України важливо дотримуватися певного алгоритму дій, який покроково описано у статті.

The article analyzes the foreign models of the construction of the prosecutor’s office, the prosecutor’s implementation of his functions within the framework of each model. Also, there are examines international experience and foreign regulatory legal regulation of the prosecutor’s criminal-procedural functions, elucidates the general rules of correlation of these legal phenomena, and establishes an objective assessment of the experience available in our national historical past and in other countries, with the aim of further possible borrowing their provisions by Ukrainian legislation, court proceedings or developing own provisions taking into account international experience in the article. The article states that the legal systems of the tsarist Russia and the Soviet Union never reflected the national traditions of the Ukrainian people, as they were foreign to them, planted to keep the Ukrainian people in a state of slavery, instead Ukrainian traditions reflect the norms of customary law, which has its roots in the Old Russian state. It was also emphasized that the modern geopolitical choice of the Ukrainian state and its European integration aspirations played a decisive role in changing the functional model of the Ukrainian prosecutor’s office from the supervisory to the accusatory in the article. The article examines different classifications of prosecutor’s office models, for example, two European models: French and Anglo-Saxon; as well as the classification according to E. M. Popovych, who, in addition to the French and English, singles out the Northern European model of the prosecutor’s office. The article examines the experience of the USA, Germany, France, Switzerland, the Baltic States and the CIS. In this regard, author made the conclusions that the highest level of development and orientation of European states to democratic principles in the functioning of all state institutions of the legislative, executive, and judicial branches of power, as well as a clear definition of the role and place, tasks and functions of the prosecutor’s office in this system, that leads to the absence or narrowing of the need to assign supervisory powers to the prosecutor’s office. The material presented in the article, as part of the analysis of international and foreign experience in the implementation of criminal prosecution, allows us to conclude that Ukrainian criminal procedural law as a whole and its main institution of criminal prosecution have their own historical and cultural origins and represent the legal branch of a sovereign state. At the same time, the criminal procedural legislation of Ukraine should take into account the best experience of the organization and procedural support of the implementation of the criminal prosecution of Western countries of the world community.