Time course and predictors of recovery from lateropulsion after hemispheric stroke (prospective study)

Abstract

Вступ. Останніми роками значна увага з боку науковців та клініцистів приділяється постінсультним порушенням сприйняття вертикальності тіла. В переважній більшості випадківпорушення сприйняття вертикальності тіла проявляються у вигляді латеропульсії та синдрому відштовхування. Мета: вивчити терміни відновлення після появи латеропульсії (синдрому відштовхування) та визначити предиктори розрішення латеропульсії у пацієнтів з півкульними інсультами. Матеріал і методи. У дослідження були включені пацієнти з півкульними інсультами, що виникли протягом останнього місяця. У 61 пацієнта було діагностовано латеропульсію та у 9 пацієнтів –синдром відштовхування, згідно зі Scale for Contraversive Pushing. Після первинного обстеження пацієнтів запрошували на щотижневі огляди до моменту нормалізації вертикального положення тіла. Результати. Час відновлення від синдрому відштовхування був достовірно довшим – 9,0 (95% довірчий інтервал: 7,1–10,4) тижнів порівняно з часом відновлення відлатеропульсації – 5,9 (95% довірчий інтервал: 5,5–6,3) тижнів. Серед усіх факторів, що нами досліджувалися, лише просторовий гемінеглект був достовірним незалежним предиктором тривалішого часу розрішення латеропульсії (відношення ризиків 2,36; 95% довірчий інтервал: 1,20–4,27). Середня тривалість латеропульсіїу пацієнтів з просторовим гемінеглектом становила 6,3 (95% довірчий інтервал: 5,8–6,8) тижня, тоді як у пацієнтів без просторового гемінеглекта вона становила 4,8 (95% довірчий інтервал: 4,3–5,4) тижня. У підгрупі пацієнтів без просторового гемінеглекту вищі показники церебрального лейкоареозу за шкалою Fazekas були достовірним незалежним предиктором тривалішого часу розрішеннялатеропульсії (відношення ризиків 2,38; довірчий інтервал 95%: 1,25–4,48). Висновки. У пацієнтів з півкульними інсультами час відновлення від синдрому відштовхування є значно довший, ніж час відновлення від латеропульсії. Час відновлення після латеропульсації залежить від вираженості просторового гемінеглекту та ступеня церебрального лейкоареозу.

Introduction. In recent years, considerable attention has been paid to the abnormality of body verticality perception in stroke patients. Most often, misperception of body verticality is manifested in the form of lateropulsion and repulsion syndrome. Objective: to study the timing of recovery from lateropulsion (pusher syndrome) and to determine the predictors of lateropulsion resolution in patients with hemispheric strokes. Material and methods. We included patients with hemispheric strokes occurring within the last month in the study. 61 patients were diagnosed with lateropulsion and 9 patients with pusher syndrome, according to the Scale for Contraversive Pushing. After an initial examination, patients were subsequently invited for a weekly examination until the body's verticality was normalized. Results. Recovery time from pusher syndrome was significantly longer – 9.0 (95% confidence interval: 7.1–10.4) weeks compared to recovery time from lateropulsion – 5.9 (95% confidence interval: 5.5–6.3) weeks. Among all the studied factors, only spatial hemineglect was a significant independent predictor of a much longer resolution time of lateropulsion (hazard ratio 2.36; 95% confidence interval: 1.20 – 4.27). The mean duration of lateropulsion in patients with spatial hemineglect was 6.3 (95% confidence interval: 5.8–6.8) weeks, whereas in patients without spatial hemineglect, it was 4.8 (95% confidence interval: 4.3–5.4) weeks. In a subgroup of patients without spatial hemineglect, higher Fazekas scale values were a significant independent predictor of longer resolution time of lateropulsion (hazard ratio 2.38; confidence interval 95%: 1.25–4.48). Conclusions. After hemispheric strokes, recovery time from pusher syndrome is much longer than recovery from lateropulsion. Recovery time from lateropulsion is determined by spatial hemineglect and leukoaraiosis severity.