Фізична терапія осіб зрілого віку із остеохондрозом шийного відділу хребта у післягострому періоді реабілітації

Abstract

У представленій роботі розкриваються загальні теоретичні і практичні аспекти впливу реабілітації осіб зрілого віку із остеохондрозом шийного відділу хребта. За результатами аналізу наукової літератури виокремлено три напрями терапії осіб з дегенеративно-дистрофічними ураженнями хребта: медикаментозне лікування, фізична терапія (кінезіотерапія, функціональне тренування, ПІР), комплементарні засоби фізичної терапії (лазеротерапія, лікувальний масаж). Визначено спрямування терапевтичних заходів: усуненя клінічних проявів остеохондрозу, розвантаження шийного відділу хребта та формування міцного м’язового корсету. Розроблено впливу комплексної програми фізичної терапії осіб зрілого віку із остеохондрозом шийного відділу хребта у післягострому періоді реабілітації, у якій вирішувалися проблеми, що пов’язані із інтенсивністю больових відчуттів, обмеженням рухливості, слабкістю м’язів, порушенням вестибулярного апарату та обмеження життєдіяльності / якості життя. Сформовано довготривалі та короткотривалі цілі у SMART-форматі, які було реалізовано при застосуванні: позиціонування, ортопедичної корекції комірцем Шанца, терапевтичних вправ (дихальні, релаксаційні, силові, рівновага, координаційні), тракції петлею Глісона, постізометричної релаксації м’язів шиї, лазеротерапії та лікувального масажу із елементами мануальної терапії. Доведено ефективність комплексної програми фізичної терапії осіб зрілого віку із остеохондрозом шийного відділу хребта у післягострому періоді реабілітації. Інтенсивності болю за шкалою ВАШ у пацієнтів обох груп зменшилась до показників «слабкого болю», яка у пацієнтів ОГ зменшилася на 73,6%, а у осіб ГП – 44,9%, що свідчить про значно краще відсоткове співвідношення результатів у ОГ. Збільшилася рухливість у шийному відділі хребта, особливо флексії, латерофлексії, які превалювали над показниками у пацієнтів ГП. Так, різниця показників після впровадження програми ФТ у ОГ становили флексії 26,2°, латерофлексії (вправо) 19,2°, відповідно у ГП 12,7° та 6,5°. Показники ММТ серед осіб ОГ максимально наблизилися до норми. Зменшилися вестибулярні розлади у пацієнтів, показники проби Ромберга у ОГ склали 3,85±0,16 бали і були більш наближені до «відмінного» результату, а у ГП становили лише 3,15±0,21 балів. Виявлено позитивну динаміку показників за індексом обмеження життєдіяльності через біль у шиї за індексом NDI у пацієнтів ОГ 5,2±2,26 бали, ніж ГП 9,15±3,1 бали, де Р<0,05.