Забезпечення фінансової стабільності в умовах суспільної недовіри до фінансового сектору

Abstract

Дисертаційна робота присвячена удосконаленню існуючих та розробці нових науково-методичних підходів і практичного інструментарію для забезпечення фінансової стабільності в умовах суспільної недовіри до фінансового сектору. У дисертаційній роботі узагальнено існуючі наукові напрацювання щодо визначення економічної сутності поняття «фінансова стабільність». В результаті розрахунку вагомостей ключових елементів визначення було запропоновано власне авторське трактування, яке розкриває фінансову стабільність як стійкий стан ключових елементів фінансової системи, що запобігає наростанню суспільної недовіри до фінансового сектору та забезпечує адаптивність до динамічних змін навколишнього середовища. Крім того, встановлено, що значна кількість науковців приділяє увагу дослідженню не лише економічних чинників впливу на фінансову стабільність, а й поведінкових, до яких було віднесено: суспільну довіру/недовіру до фінансового сектору, платіжну дисципліну та податкову мораль, споживчу поведінку, сприйняття нерівності, схильність до паніки, сприйняття корупції, фінансову грамотність та суспільну довіру/недовіру до уряду. Таким чином, для забезпечення фінансової стабільності необхідно враховувати як економічні, так і поведінкові чинники, що вимагає комплексного підходу до дослідження та управління фінансовою системою. Розроблено концептуальні підходи до визначення суспільної недовіри до фінансового сектору, яку пропонується розглядати в межах континууму довіри. Цей континуум ілюструє складний динамічний процес переходу між трьома окремими явищами: довірою, недовірою та бездовір’ям, кожне з яких має різні характеристики та впливає на міжособистісні та організаційні відносини. На відміну від попередніх підходів, наголошено на необхідності розгляду довіри та недовіри не як протилежних кінців однієї осі, а як окремих явищ із проміжним станом бездовір’я, які характеризуються нейтральним ставленням і відсутністю виражених емоційних або когнітивних реакцій. Такий підхід забезпечує більш гнучку та реалістичну модель розвитку відносин, сприяючи кращому розумінню та управлінню ними. Трактування змістової сутності поняття «суспільна недовіра до фінансового сектору» запропоновано розглядати як когнітивно-емоційне явище, пов’язане зі стійким переконанням суспільства певної культури, території чи країни в небезпеці взаємодії з фінансовими установами, урядовими фінансовими політиками та фінансовими продуктами на всіх рівнях, яке містить у собі раціональні судження про недоліки та ризики фінансової системи, а також відчуття розчарованості, страху та паніки, що виникають у відповідь на негативний досвід або сприйняття фінансової нестабільності та підкріплюються через соціальні комунікації та медіа. Наслідком такої недовіри є не лише неможливість ефективної співпраці між суспільством та фінансовим сектором, але й зниження економічної активності, скорочення інвестицій, зростання безробіття та соціальних конфліктів, що призводить до деградації та занепаду економічної системи в цілому. Ретроспективне дослідження виникнення та розвитку суспільної недовіри до банківського та небанківського секторів економіки, базуючись на аналізі основних історичних подій та особливостей функціонування фінансової системи України за роки незалежності, дозволило визначити етапи розвитку та ідентифікувати як спільні, так і специфічні причини виникнення суспільної недовіри до цих секторів окремо. Історичний контекст суспільної недовіри до фінансового сектору України свідчить про те, що для банківського сектору фундамент недовіри був закладений через втрату заощаджень у "Сбербанку" СРСР та неефективність ранніх банківських установ. Для небанківського сектору недовіра виникла також через неповернення вкладів, але була додатково посилена недостатнім регулюванням та шахрайськими діями у перші роки незалежності України. Незважаючи на те, що регуляторні реформи та створення стабілізаційних механізмів частково зменшили недовіру до банківського сектору, фінансові кризи та подальші політичні події значно підірвали досягнутий прогрес. У небанківському секторі регуляторні заходи були запроваджені пізніше та виявилися менш ефективними, що призвело до масових банкрутств і поглиблення недовіри, особливо в умовах пандемії. Бібліометричний аналіз наукових публікацій із питань зв’язку фінансової стабільності та суспільної недовіри до фінансового сектору, реалізований за допомогою бібліометричного інструментарію Scopus, програмного забезпечення VOSviewer та Google Trends, дозволив виокремити ключові аспекти та динаміку наукових публікацій з 1987 по 2023 рр. Результати аналізу виявили високий рівень диверсифікації досліджень та мультидисциплінарний характер проблематики, яка охоплює економіку, фінанси, соціальні науки, бізнес, менеджмент та інші галузі. Дослідження також виявило п’ять етапів наукового інтересу до теми, що корелюють із світовими фінансовими кризами та іншими дестабілізуючими процесами. Найбільш цитовані дослідження зосереджені на впливі довіри на соціально-екологічні системи та на відновленні довіри до фінансової системи за допомогою фінансових технологій. Бібліометричний аналіз також виявив шість основних кластерів ключових слів, що характеризують зв’язки між фінансовою стабільністю, довірою та іншими поведінковими чинниками, такими як споживча поведінка, фінансова грамотність, платіжна дисципліна та інші. Результати дослідження підкреслюють важливість врахування як економічних, так і поведінкових чинників у забезпеченні фінансової стабільності, підтверджуючи необхідність мультидисциплінарного підходу до дослідження та управління фінансовою системою. У роботі удосконалено науково-методичний інструментарій інтегрального оцінювання маркера суспільної довіри до фінансового сектору економіки, що передбачає ідентифікацію недовіри в системі координат «недовіра – бездовір’я – довіра» за допомогою комбінаторики якісних і кількісних показників, які узагальнюють стан і розвиток трьох складових фінансової системи: банківського, небанківського секторів та поведінкової складової недовіри. Кількісні методи дозволяють відобразити поведінкову специфіку явища через економічні та фінансові індикатори, тоді як якісні методи враховують тенденції, відображені в соціологічних опитуваннях та анкетуваннях. Змішаний підхід, що об’єднує різні індикатори в комплексний показник оцінки недовіри, дозволяє забезпечити всебічний аналіз. Побудовані індикатори та інтегральний показник дозволяють більш обґрунтовано діагностувати стан суспільної недовіри у фінансовій системі, ідентифікувати критичні точки зміни економічної динаміки та виявляти поведінкові реакції економічних суб’єктів. У дисертації розроблено науково-методичний підхід до оцінювання структурних взаємозв’язків між складовими суспільної недовіри до фінансового сектору, перцепції корупції, розвитку технологічної фінансової інфраструктури та фінансовою стабільністю. На відміну від чинних підходів, запропонований метод дозволяє побудову латентних змінних – суспільної недовіри до фінансового сектору та перцепції корупції, які через свою поведінкову природу мають складну внутрішню структуру, важко спостережувану або вимірювану безпосередньо. Аналіз, проведений методом моделювання структурними рівняннями, дозволив визначити медіаторну роль розвитку технологічної фінансової інфраструктури в підсиленні впливу маркера суспільної довіри (довіри, недовіри та бездовір’я) до фінансового сектору на фінансову стабільність країни, що перевищує прямий ефект у 1,87 рази. У роботі систематизовано методологічний інструментарій забезпечення фінансової стабільності, передбачений Стратегією макропруденційної політики України, а також фіскальною та монетарною політикою НБУ. Аналіз дестимулюючих та стимулюючих впливів інструментів НБУ та Міністерства фінансів України на фінансову стабільність та суспільну недовіру до фінансового сектору дозволив узагальнити роль інструментів у кризові періоди та в умовах економічної стабільності, забезпечуючи гнучкість та ефективність заходів регуляторів у різних ситуаціях. Визначено особливе значення ефективності роботи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав споживачів, вербальних інтервенцій, забезпечення фінансової грамотності, цифрового маркетингу фінансових послуг та націоналізації фінансових установ у контексті впливу на суспільну недовіру до фінансового сектору. З метою моделювання сценаріїв забезпечення фінансової стабільності залежно від наростання суспільної недовіри до фінансового сектору було удосконалено методологію селекції інструментів забезпечення фінансової стабільності. Це здійснено на основі комбінаторного поєднання двох критеріїв: зони перебування маркера суспільної довіри до фінансового сектору та ризику дестабілізації фінансової системи. Такий підхід дозволив формалізувати дев’ять сценаріїв забезпечення фінансової стабільності в умовах суспільної недовіри до фінансового сектору: превентивний, адаптивного реагування, консервативний, стимулювальний, забезпечення стабільності, подолання недовіри, балансування загрозами з акцентом на стабільності фінансової системи, балансування загрозами з акцентом на недовірі та реанімувальний сценарій. Для кожного із цих сценаріїв було обґрунтовано основні критерії ухвалення рішень та сформовано основу для побудови матриці вибору інструментів забезпечення фінансової стабільності залежно від наростання суспільної недовіри до фінансового сектору. Результати аналізу матриці показали, що найбільшу частоту застосування мають бюджетні інструменти та стрес-тестування, наступними за частотою використання є інструменти подолання суспільної недовіри, потім макропруденційні інструменти, тоді як податкові інструменти мають найнижчу частоту застосування. Запропоновано рекомендації щодо забезпечення фінансової стабільності в умовах суспільної недовіри до фінансового сектору, що ґрунтуються на побудові дорожніх карт. Ці карти враховують формалізований вибір інструментарію макропруденційної, монетарної, податкової та бюджетної політики, а також інструментів забезпечення фінансової стабільності залежно від перебування маркера суспільної довіри до фінансового сектору в «зонах довіри, недовіри чи бездовір’я». Такий підхід дозволить регуляторам вживати більш гнучких та ефективних заходів реагування на ризики.

The dissertation aims to improve existing and establish new scientific methodological methods and practical tools for ensuring financial stability amid public distrust in the financial sector. The dissertation synthesizes existing scientific research on defining the economic essence of the concept of "financial stability." As a result of calculating the weights of key elements of the definition, the author's own interpretation has been proposed. This interpretation reveals financial stability as a resilient state of the key elements of the financial system, which prevents the growth of societal distrust towards the financial sector and ensures adaptability to dynamic environmental changes. Furthermore, it has been established that a significant number of scholars focus not only on economic factors affecting financial stability but also on behavioral factors, including societal trust/distrust in the financial sector, payment discipline, and tax morale, consumer behavior, perception of inequality, tendency to panic, perception of corruption, financial literacy, and societal trust/distrust in the government. Thus, ensuring financial stability requires considering both economic and behavioral factors, necessitating a comprehensive approach to researching and managing the financial system. Conceptual approaches to defining societal distrust in the financial sector have been developed, proposing to view it within a continuum of trust. This continuum illustrates the complex dynamic process of transitioning between three distinct phenomena: trust, distrust, and mistrust, each of which has different characteristics and impacts on interpersonal and organizational relationships. Unlike previous approaches, it is emphasized that trust and distrust should not be viewed as opposite ends of a single axis but as separate phenomena with an intermediate state of mistrust, characterized by neutral attitudes and the absence of pronounced emotional or cognitive reactions. This approach provides a more flexible and realistic model of relationship development, contributing to better understanding and management of these relationships. The essence of the concept "public distrust in the financial sector" is proposed to be viewed as a cognitive-emotional phenomenon associated with a persistent belief in society within a particular culture, territory, or country in the dangers of interacting with financial institutions, governmental financial policies, and financial products at all levels. It encompasses rational judgments about the shortcomings and risks of the financial system, as well as feelings of disappointment, fear, and panic arising in response to negative experiences or perceptions of financial instability, reinforced through social communications and media. The consequence of such distrust is not only the inability to effectively cooperate between society and the financial sector but also a decrease in economic activity, reduction in investments, growth of unemployment, and social conflicts, leading to the degradation and decline of the macroeconomic stability as a whole. A retrospective study of the emergence and development of societal distrust toward the banking and non-banking sectors of the economy, based on the analysis of major historical events and the peculiarities of the functioning of Ukraine's financial system since independence, has allowed the identification of development stages and the recognition of both common and specific causes of societal distrust in these sectors separately. The historical context of public distrust in Ukraine's financial sector indicates that for the banking sector, the foundation of distrust was laid by the loss of savings in the "Sberbank" of the USSR and the inefficiency of early banking institutions. For the non-banking sector, distrust also arose due to non-return of deposits but was further exacerbated by insufficient regulation and fraudulent activities in the early years of Ukraine's independence. Despite regulatory reforms and the creation of stabilization mechanisms partially reducing distrust in the banking sector, financial crises and subsequent political events significantly undermined the progress achieved. In the non-banking sector, regulatory measures were implemented later and proved less effective, leading to mass bankruptcies and deepening distrust, especially during the pandemic. A bibliometric analysis of scientific publications on the relationship between financial stability and public distrust toward the financial sector, conducted using the bibliometric tools of Scopus, VOSviewer software, and Google Trends, allowed the identification of key aspects and dynamics of scientific publications from 1987 to 2023. The analysis revealed a high level of diversification of research and the multidisciplinary nature of the issue, encompassing economics, finance, social sciences, business, management, and other fields. The research also identified five stages of scientific interest in the topic, correlating with global financial crises and other destabilizing processes. The most cited studies focus on the impact of trust on socio-ecological systems and the restoration of trust in the financial system through financial technologies. The bibliometric analysis also identified six main clusters of keywords characterizing the connections between financial stability, trust, and other behavioral factors, such as consumer behavior, financial literacy, and payment discipline. The results of the study underscore the importance of considering both economic and behavioral factors in ensuring financial stability, confirming the necessity of a multidisciplinary approach to researching and managing the financial system. The work improves the scientific-methodological toolkit for the integral assessment of the marker of public trust in the financial sector of the economy, which involves identifying distrust in the coordinate system "distrust - mistrust - trust" using a combination of qualitative and quantitative indicators summarizing the state and development of three components of the financial system: the banking, non-banking sectors, and the behavioral component of distrust. Quantitative methods allow for the reflection of the behavioral specifics of the phenomenon through economic and financial indicators, while qualitative methods take into account trends reflected in sociological surveys and questionnaires. The mixed-method approach, which combines different indicators into a comprehensive distrust assessment indicator, allows for a thorough analysis. The constructed indicators and integral indicator enable a more substantiated diagnosis of the state of public distrust in the financial system, identification of critical points of economic dynamics change, and detection of behavioral reactions of economic subjects. The dissertation develops a scientific-methodological approach to assessing structural relationships between components of public distrust toward the financial sector, perception of corruption, development of technological financial infrastructure, and financial stability. Unlike existing approaches, the proposed method allows for the construction of latent variables – public distrust in the financial sector and perception of corruption, which due to their behavioral nature, have a complex internal structure, difficult to observe or measure directly. Analysis conducted using structural equation modeling (SEM) allowed for the identification of the mediating role of the development of technological financial infrastructure in enhancing the impact of the public trust marker (trust, distrust, and mistrust) in the financial sector on the country's financial stability, exceeding the direct effect by 1.87 times. The work systematizes the methodological toolkit for ensuring financial stability, provided by the Strategy of Macroprudential Policy of Ukraine, as well as the fiscal and monetary policies. The analysis of the stimulating and deterring impacts of the tools of the NBU and the Ministry of Finance of Ukraine on financial stability and public distrust in the financial sector allowed for the generalization of the role of tools in crisis periods and conditions of economic stability, ensuring flexibility and effectiveness of regulatory measures in various situations. The particular importance of the effectiveness of the Deposit Guarantee Fund, consumer rights protection, verbal interventions, financial literacy, digital marketing of financial services, and nationalization of financial institutions in the context of their impact on societal distrust toward the financial sector was identified. The methodology for selecting financial stability-insuring instruments has been revised in order to develop scenarios for ensuring financial stability in response to the escalating public distrust in the financial sector. This has been achieved based on the combinatorial combination of two criteria: the zone of the public trust marker in the financial sector and the risk of financial system destabilization. This approach allowed for the formalization of nine scenarios for ensuring financial stability amid public distrust toward the financial sector: preventive, adaptive response, conservative, stimulating, stability ensuring, overcoming distrust, balancing threats with an emphasis on financial system stability, balancing threats with an emphasis on distrust, and reanimation scenario. For each of these scenarios, the main decision-making criteria were substantiated and the basis for constructing a matrix for selecting financial stability ensuring tools depending on the growth of public distrust in the financial sector was formed. The analysis results of the matrix showed that budgetary tools and stress testing have the highest frequency of application, followed by tools for overcoming public distrust, then macroprudential tools, while tax tools have the lowest frequency of application. Recommendations for ensuring financial stability amid public distrust in the financial sector have been proposed, based on the construction of roadmaps. These roadmaps take into account the formalized selection of macroprudential, monetary, fiscal, and budgetary policy tools and financial stability ensuring tools depending on the position of the public trust marker in the financial sector in the "zones of trust, distrust, or mistrust." This approach will allow regulators to take more flexible and effective risk response measures.