Кооперація як фактор сталого розвитку територіальних громад в умовах децентралізації

Abstract

Дисертаційна робота присвячена вирішенню науково-прикладного завдання, що полягає в розробленні нових та вдосконаленні існуючих науково-методичних засад дослідження ролі кооперації у забезпеченні сталого розвитку територіальних громад в умовах реалізації реформи децентралізації. У роботі поглиблено дослідження наукового ландшафту стосовно визначення місця поняття «кооперація» в системі сталого місцевого розвитку, що здійснено на основі проведеного дворівневого бібліометричного аналізу за допомогою поєднання бенч-маркінг інструментарію (Scopus Tools Analysis) та інструменту для побудови бібліометричних мережевих зав’язків VOSviewer v.1.6.15. На першому рівні бібліометричного аналізу побудовано чотири мапи взаємозв’язків поняття «сталий розвиток» та «місцева громада» з окремими складовими теорії «сталого розвитку», в кожній із яких виявлено зв'язок із поняттям «кооперація» та встановлено щільність таких взаємозв'язків. На другому етапі бібліометричного аналізу виявлено сім кластерів крос-секторних наукових досліджень, що характеризують змістовні тренди досліджень питань кооперації в контексті забезпечення сталого місцевого розвитку. Виявлено, що проблема кооперації найбільш часто досліджується у контексті сталості місцевих громад, розбудови спроможності, регіонального й транскордонного співробітництва; сталого сільського господарства, енергоефективності, міжнародного співробітництва; розвитку кооперативного та приватного сектору в контексті децентралізації; розбудови громадського суспільства, формування програмних документів та планів дій для забезпечення ефективної системи прийняття рішень місцевим самоврядуванням. Визначено часові періоди розвитку наукового інтересу до даної тематики, а також географію досліджень. Результати узагальнення крос секторних наукових досліджень, дозволили виявити суб’єктні рівні дослідження поняття кооперації в теорії сталого розвитку місцевих громад: кооперація на рівні суб’єктів господарювання; транскордонна кооперація; міжрегіональна та міжнародна кооперація. З метою налагодження системної взаємодії на всіх суб’єктних рівнях територіальної громади та активізації місцевого економічного розвитку, запропоновано комплексну дворівневу модель формування кооперативних зв’язків на різних суб’єктних рівнях територіальної громади. Перший рівень представлений внутрішньомуніципальною кооперацією, що поєднує спектр внутрішньоорганізаційних кооперативних відносин ТГ та кооперативні відносини, що виникають у виробничо-господарському середовищі. Другий рівень представлено міжмуніципальною кооперацію, що включає міжмуніципальне співробітництво та міжнародне економічне співробітництво ТГ в рамках проектів регіонального розвитку. Відмінність авторського підходу полягає у врахуванні впливу на економічне зростання та сталий розвиток громад фактора кооперації не лише у формі міжмуніципального та міжнародного співробітництва, але й кооперації в підприємницькому середовищі у формі кооперативів. Крім того, враховано процеси співпраці сільських та селищних рад під час добровільного об’єднання територіальних громад. Вдосконалено науково-методичний підхід до моделювання впливу соціально-економічних факторів на процес утворення об’єднаних територіальних громад на добровільному етапі реалізації реформи децентралізації, із побудовою кореляційно-регресійних моделей оцінювання. Запропонований підхід дозволив формалізувати соціально-економічні фактори створення ОТГ та встановити характер зв’язку і силу їх впливу. Результативною змінною обрано частку створених ОТГ. За результатами апробації підходу, встановлено: 1) зростання середнього розміру площі землі домогосподарства на 1 га призводить до зростання частки створюваних ОТГ на 4,23%; 2) зростання частки створених ОТГ на 1% призводить до приросту створених ОТГ в наступному році на 24%; 3) при зростанні кількості кооперативів на одиницю, частка створених ОТГ збільшується на 3,12%; 4) також виявлено позитивний вплив таких факторів, як зростання розміру паїв землі в одному домогосподарстві (своїх та орендованих) та розмір рівня прибутку фермерських господарств в районі. Дослідження засвідчило, що громади об’єднуються на 25% швидше завдяки позитивному досвіду сусідніх громад. Тото об’єднані громади, які працюють в нових умовах з початку реформи, мають стати активними провідниками змін та прикладом для громад, що створюються пізніше. Виявлений позитивний вплив наявності агрокооперативів на прийняті рішення про добровільне об’єднання ТГ дозволяє нам зробити висновок про зв'язок між рівнями внутрішньомуніципальної кооперації. Як показують результати дослідження, громади, де представлені працюючі прибуткові селянські та фермерські господарства більш схильні приймати рішення про створення ОТГ. Ці додаткові критерії стимулювання внутрішньоорганізаційних кооперативних відносин при формуванні ОТГ можуть бути враховані при розроблені стратегічних планів та стратегій розвитку територіальних громад. Розвинуто науково-методичні засади обґрунтування впливу діяльності агрокооперативів на показники сталого розвитку місцевих громад, що поєднують метод різниць (difference-in-differences) та множинний регресійний аналіз на основі методу найменших квадратів. Визначено, що діяльність агрокооперативів є релевантним інструментом сталого розвитку територіальних громад, що є підставою для формування державної, регіональної і місцевої політики стимулювання створення агрокооперативів в сільських громадах України. Результати регресійного аналізу довели позитивний вплив наявності та діяльності агрокооперативів на соціально-економічні показники розвитку громад, а також на показники сталості сільського господарства громад. Запропоновано вдосконалений дворівневий науково-методичний підхід до оцінювання рівня фінансової спроможності територіальних громад та регіонів України, як детермінанти сталого місцевого розвитку, шляхом обрахунку інтегрального індексу фінансової спроможності економічного розвитку. Індекс створено на основі 4 ключових показників: розміру власних доходів на одного мешканця; рівня дотаційності бюджетів; питомої ваги видатків на утримання управлінського апарату з власних ресурсів ОТГ; капітальних видатків на одного мешканця. Перший етап даного підходу базується на використанні таксономічного методу для побудови інтегрального індексу фінансової спроможності економічного розвитку на рівні кожної окремої об’єднаної територіальної громади, із їх подальшим розмежуванням за п’ятьма рівнями фінансової спроможності, визначених відповідно до діапазонів інтервалів шкали Харінгтона. На другому етапі визначено індекси фінансової спроможності економічного розвитку на регіональному рівні. Це дозволило врахувати динамічний характер інтегрального індексу фінансової спроможності економічного розвитку, забезпечити однорідність та узгодженість у процесі порівняння рівнів фінансової спроможності громад та регіонів в умовах проведення реформи децентралізації та укрупнення територіальних одиниць. У роботі емпірично підтверджено гіпотезу, що міжмуніципальне співробітництво, як форма кооперації, є фактором, що впливає на детермінанти сталого місцевого розвитку. Це здійснено за допомогою методів багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу, що підтвердило позитивний вплив збільшення чисельності громад, що уклали договори міжмуніципального співробітництва на показники економічної складової сталого розвитку: на ВРП, обсяг виробництва продукції сільського господарства, обсяг експорту товарів у розрахунку на одну особу населення; на екологічну складову сталого розвитку: зниження темпи зростання викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення та зменшення обсягів паливноенергетичних ресурсів, спожитих у регіоні. Щодо показників соціальної складової сталого розвитку, то підтверджено позитивний вплив на індекс регіонального людського розвитку, частку випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які отримали за результатами зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та літератури 160 балів і вище, планову ємність амбулаторно-поліклінічних закладів, середню очікувана тривалість життя при народженні та на зниження кількості кримінальних правопорушень вчинених проти життя та здоров’я людини.

The dissertation is dedicated to the solution of the scientific and applied task, which involves the development of new and improvement of the existing scientific and methodological principles for studying the role of cooperation in ensuring the sustainable development of territorial communities in the context of decentralization reform implementation. The work deepens the study of the scientific landscape regarding the determination of the place of the concept "cooperation" in the system of sustainable local development, which was carried out on the basis of a two-level bibliometric analysis using a combination of benchmarking tools (Scopus Tools Analysis) and the tool for building bibliometric network ties VOSviewer v.1.6.15. At the first level of bibliometric analysis, four maps of relationships between the concepts of "sustainable development" and "local community" with individual components of the theory of "sustainable development" were constructed. In all of them, we identified an interconnection with the concept of "cooperation" and established the density of such relationships. At the second stage of the bibliometric analysis, seven clusters of cross sector scientific studies were identified, which characterize meaningful trends in research on cooperation issues in the context of ensuring sustainable local development. It was found that the problem of cooperation is most often investigated in the context of sustainability of local communities, capacity building, regional and cross-border cooperation; sustainable agriculture, energy efficiency, international cooperation; development of the cooperative and private sector in the context of decentralization; development of civil society, formation of program documents and action plans to ensure an effective system of decision making by local self-government. The periods of the development of scientific interest in this topic, as well as the geography of research, are determined. The results of the generalization of cross-sector scientific research made it possible to identify the subject-level research of the concept of cooperation in the theory of sustainable development of local communities: cooperation at the level of economic entities; cross-border cooperation; interregional and international cooperation. To establish systemic interaction at all subject levels of the territorial community and to activate local economic development, we proposed a complex two-level model of forming cooperative ties at different subject levels of the territorial community. The first level is represented by intra-municipal cooperation, which combines the spectrum of intra-organizational cooperative relations of the territorial community and cooperative relations arising in the industrial and economic environment. The second level is represented by inter-municipal cooperation, which includes inter-municipal cooperation and international economic cooperation of territorial communities within the framework of regional development projects. The difference in the author's approach lies in taking into account the influence of the cooperation factor on the economic growth and sustainable development of communities not only in the form of inter-municipal and international cooperation but also cooperation in the business environment in the form of cooperatives. In addition, we took into account the processes of cooperation of village and settlement councils during the voluntary amalgamation of territorial communities. The scientific and methodological approach to modeling the influence of socio-economic factors on the process of formation of united territorial communities at the voluntary stage of the implementation of the decentralization reform has been improved. We used the construction of correlation-regression assessment models. The proposed approach made it possible to formalize the socio-economic factors of the creation of the UTC and to establish the nature of the connection and the strength of their influence. The resulting variable was the share of created UTC. According to the results of the approbation of the approach, it was established: 1) an increase in the average size of the land area of a household by 1 hectare leads to an increase in the share of created UTC by 4.23%; 2) a 1% increase in the share of established UTCs in one year leads to a 24% increase in the number of established UTCs in the following year; 3) with an increase in the number of cooperatives per unit, the share of established UTCs increases by 3.12%; 4) the positive impact of such factors as the increase in the size of land shares in one household (own and leased) and the size of the income level of farms in the district was also revealed. The study showed that communities unite 25% faster due to the positive experiences of neighboring communities. These united communities, which have worked in new conditions since the beginning of the reform, should become active leaders of change and an example for communities that are created later. We revealed the positive influence of the presence of agricultural cooperatives on the decisions made about the voluntary amalgamation of territorial communities that allows us to draw a conclusion about the connection between the levels of intra-municipal cooperation. As the results of the study show, communities where there are working profitable peasant and farming households, are more inclined to make decisions about the creation of a UTC. These additional criteria for stimulating intra-organizational cooperative relations in the formation of the UTC can be considered when developing strategic plans and strategies for developing territorial communities. The scientific and methodological foundations for substantiating the impact of the activities of agricultural cooperatives on indicators of sustainable development of local communities have been developed. For this, we combined the method of differences (difference-in-differences) and multiple regression analysis based on the method of least squares. It was determined that the activity of agricultural cooperatives is a relevant tool for the sustainable development of territorial communities, which is the basis for the formation of state, regional and local policies to stimulate the creation of agricultural cooperatives in rural communities of Ukraine. The results of the regression analysis proved the positive influence of the presence and activity of agricultural cooperatives on the socio economic indicators of community development and indicators of the sustainability of community agriculture. We have proposed an improved two-level scientific and methodological approach to assessing the level of financial capacity of territorial communities and regions of Ukraine as determinants of sustainable local development. We propose to do this by calculating the integral index of financial capacity of economic development. The index was created on the basis of 4 key indicators: the amount of personal income per inhabitant; the level of budget subsidies; the specific weight of expenses for the maintenance of the management apparatus from the UTC's own resources; capital expenditures per inhabitant. The first stage of this approach is based on the use of a taxonomic method to construct an integral index of financial capacity of economic development at the level of each individual united territorial community. Next, we divide all communities into five levels of financial capacity, defined according to the Harrington scale interval ranges. In the second stage, the indices of financial capacity at the regional level were determined. This made it possible to take into account the dynamic nature of the integral index of financial capacity of economic development to ensure homogeneity and consistency in the process of comparing the levels of financial capacity of communities and regions in the context of the decentralization reform and consolidation of territorial units. The paper theoretically and empirically confirmed the hypothesis that inter municipal cooperation, as a form of cooperation, is a factor influencing the determinants of sustainable local development. This was done using methods of multifactorial correlation-regression analysis, which confirmed the positive impact of the increase in the number of communities that have concluded inter-municipal cooperation agreements on indicators of the economic component of sustainable development: on GRP, the volume of agricultural production, the volume of exports of goods per capita; on the ecological component of sustainable development: reducing the growth rate of emissions of pollutants by stationary sources of pollution and reducing the amount of fuel and energy resources consumed in the region. Regarding the indicators of the social component of sustainable development, we confirmed the positive impact on the index of regional human development, the share of graduates of general education institutions who received 160 points and above according to the results of an independent external assessment of the Ukrainian language and literature, the planned capacity of outpatient polyclinic institutions, the average expected duration life at birth and to reduce the number of criminal offenses committed against human life and health.