Давньоруські персні в колекціях Конотопського краєзнавчого музею та НІКЗ “Гетьманська столиця”

Abstract

Кільце або перстень – прикраса для пальців рук у формі обруча, відоме з найдавніших часів, і понині є найпоширенішою прикрасою у всьому світі. Русь в цьому відношенні не виключення. Термін “перстень” в письмових джерелах відомий з ХІ ст., а термін ”кільце” – в значенні прикраси на пальці руки – з ХІІІ ст. Персні з’являються у давніх слав’ян в ІХ ст. і широко зустрічаються починаючи з Х ст. Персні були переважно жіночою прикрасою, але носили їх і чоловіки, і діти, при чому як на правій, так і на лівій руці – число їх на обох руках коливалось від 1-2 до 4-5, а іноді і до 10. Нерідко персні клали в поховання поруч з покійником – коло голови, біля рук, біля ліктя або плеча, коло п’ят, біля тазу. Давньослав’янські, як і давньоруські, персні не мають чітко вираженої “племінної приналежності”. Одні і тиж самі різновидності знаходять на дуже великих територіях. Місцеві типи перснів з’являються переважно у ХІІ – ХІІІ ст., коли виробництво їх стає масовим. Метою даної публікації є подання до наукового обігу перснів княжої доби, які походять з території середнього та нижнього Посейм’я та зберігаються у колекціях Конотопського краєзнавчого музею ім. О. М. Лазаревського та НІКЗ “Гетьманська столиця”, спроба розшифрування змісту символів, нанесених на щитки перснів.