Порівняльний аналіз МРТ, морфологічних та біохімічних ознак новоутворень передміхурової залози

Abstract

Вступ. У даній статті наведено порівняльний аналіз даних магнітно-резонансної томографії (МРТ), трансректальне ультразвукове дослідження (ТРУЗД), біопсійного та біохімічного дослідження при раку передміхурової залози з використанням гістоморфологічної градації пухлинного компоненту за шкалою Глісона. Показано, що рівень простат-специфічного антигену (ПСА) часто корелює із загальним балом за шкалою Глісона. Матеріали та методи: В ході дослідження було обстежено 860 пацієнтів з підозрою на рак передміхурової залози, при цьому у 530 осіб (62%) діагностовано рак передміхурової залози на різних стадіях розвитку, а у 330 осіб (38%) виявлено розвиток аденоми простати. МРТ передміхурової залози проводилось у трьох перерізах: сагітальному, фронтальному та аксіальному. Оцінка пухлинного компоненту визначалась за допомогою системи PI-RADS. Для дослідження відбирались пацієнти з рівнем ПСА більше 4,4 нг/мл. Стадійність розвитку раку визначали за шкалою Глісона під час гістологічного дослідження. Результати власних досліджень: Встановлено, що метод діагностики МРТ найбільш ефективний при низько диференційованих і помірно диференційованих формах аденокарциноми простати тайого можна також використовувати для оцінки поширеності пухлинного процесу. Перше місце серед досліджених випадків (61%) займає рак простати ІІІ стадії, друге місце – рак простати IV стадії (24%), третє місце – рак простати ІІ стадії (15%). Гіпоехогенні вузлові елементи виявляються у 30,2% переважно за шкалою Глісона 5–7, різнорідні вузлові елементи – у 40,1% за шкалою Глісона 8, гіпоінтенсивні зони, переважно в периферичних відділах залози, було виявлено в 75,2% за шкалою Глісона 9–10. Зміни судинного малюнка залежали від ступеня розвитку пухлинного компоненту. Висновок. У проведеному нами дослідженні було виявлено ряд особливостей: для раку передміхурової залози переважно характерні високо диференційовані та помірно диференційовані форми аденокарциноми; при метастатичному раку передміхурової залози, частіше виявляється низько диференційована форма аденокарциноми, що може мати агресивне протікання та швидке поширення пухлинного компоненту.

Introduction. This article presents a comparative analysis of magnetic resonance imaging (MRI), transrectal ultrasound (TRUS), biopsy and biochemical studies in prostate cancer using histomorphologic grading of the tumor component according to the Gleason score. It has been shown that the level of prostate-specific antigen (PSA) often correlated with the total Gleason score. Materials and methods: In the study, 860 patients with suspected prostate cancer were examined: 530 patients (62%) were diagnosed with prostate cancer at various stages of development, and 330 patients (38%) were diagnosed with prostate adenoma. MRI of the prostate was performed in three sections: sagittal, frontal and vertical. The tumor component was assessed using the PI-RADS system. Patients with a PSA level of more than 4.4 ng/ml were selected for the study. The stage of cancer development was determined by the Gleason scale during histological examination. Results of own research: It was found that the MRI diagnostic method was most effective in low and moderately differentiated forms of prostate adenocarcinoma and could also be used to assess the prevalence of the tumor process. The first place among the studied cases (61%) was occupied by stage III prostate cancer, the second place – by stage IV prostate cancer (24%) and the third place – by stage II prostate cancer (15%). Hypoechoic nodular elements were detected in 30.2%, mainly 5–7 by the Gleason score, heterogeneous nodular elements – in 40.1% (8 by the Gleason score), hypointense areas, mainly in the peripheral parts of the gland, were detected in 75.2% (9–10 by the Gleason score). Changes in the vascular pattern depended on the degree of development of the tumor component. Conclusion. Our study revealed a number of features: prostate cancer is mainly characterized by highly differentiated and moderately differentiated forms of adenocarcinoma; in metastasized prostate cancer, a low-grade form of adenocarcinoma is more often detected, which can have an aggressive course and rapid spread of the tumor component.