Більшовицький експеримент у творах зарубіжної публіцистики

Abstract

Найдоленосніші події початку ХХ століття – Жовтневий переворот, а за ним створення у кінці 1922 року Союзу Радянських Соціалістичних республік – викликали у світі неймовірну цікавість. Це питання є для нас актуальним не лише з огляду переосмислення обставин того часу, але й з боку розуміння того, як, чому і завдяки яким творам світова спільнота дізнавалася і сприймала СРСР – як світовий експеримент «союзу незламних республік вільних» (у перекладі М. Бажана – слова з гімну С. Міхалкова «Союз нерушимих республик свободных») – чи «не той, яким ми сподівалися його бачити» (Жід, 1990). З огляду на минуле можна зрозуміти й сьогодення, адже зображення сучасних подій відбувається з присутністю вдалих пропагандистських маркерів. У травні 1927 р. до редакцій деяких еміграційних видань, зокрема паризьких, надійшло анонімне звернення «До письменників світу», у якому митці СРСР нарікали на мовчання зарубіжних колег тоді, як «у великій країні йде удушення великої літератури». Автори зазначали, що, окрім співчуття й морального засудження найжорстокішої з деспотій, вони нічим не зможуть допомогти, але намагалися відкрити світові правду, розповівши про жорстку реальність, створену «майстерною лицемірною маскою з того страшного лику, який виявляє комуністична влада в Росії». Письменники заклинали зарубіжних колег описати страшний досвід СРСР, бо самі вони безсилі зробити це. У газеті «Правда» згадане звернення було назване фальшивкою. І хоча письменники, які перебували в еміграції, спробували завадити цьому, написавши протест проти комуністичної брехні, однак західна преса ніяк на це не відреагувала. Мета роботи: розглянути репрезентацію СРСР як безпрецедентного більшовицького експерименту у творах зарубіжних публіцистів, виявивши їхню кардинальну відмінність і намагання кожного сказати світові свою «правду».