Antisocial personality disorder in children who were born in international families

Abstract

Вступ. Постулат інтеграції та соціальної інклюзії людей, що так чи інакше мають міграційне підгрунтя, становить фундаментальне поле для наукових роздумів сучасних представників науки і практики різних галузей знань. З одного боку, зараз як ніколи існує найбільш сприятливе законодавче середовище задля створення мультинаціонального і загальнотолерантного суспільства. З іншого ж боку, це власне представники міжнародних сімей, що посідають міграційне підгрунтя, наполягають на тому, аби дитина росла і виховувалась у максимально монокультурному суспільстві, скерованому більше на асиміляцію із місцевим суспільством, аніж на тому, аби проявити власні “міжнародні цехи”. Реальність, натомість, виглядає таким чином, що бажання батьків-представників міжнародних родин перевиховати власних дітей та зробити їх “штучно” монокультурними призводить до гострого зірвання соціальних та соціокультурних зв’язків цієї дитини не тільки із одним з суспільств його/її походження, але і того, з яким батьки планують його/її “асимілювати”. Більш того, такий підхід сприяє порушенню загального рівня економічного, наукового, виховавчого та професійного зростання особистості. У подальшому ж, це ж високим ступенем вірогідності, призведе до розвитку гострого антисоціального розладу особистості. Матеріали і методи. Натуралістичне спостереження, тематичні дослідження, дані опитування/самозвіти, аналіз, синтез, індукція, дедукція. Наше дослідження було побудовано на опрацьовуванні результатів анонімного опитування, яке було проведено в рамках нашої співпраці та волонтерської діяльності у DAR for peace and equality (неформальної міжнародної групи, із головним офісом у м. Мілан, Італія), що скерована на оптимізацію інтеграції та соціальної інклюзії мігрантів, біженців та насильно переміщених осіб із різним національним, культурним, історичним та релігічним підѓрунтям. Особливістю даного анонімного опитування було те, що ми проаналізували інформацію поширену 73 людьми у віці від 18 до 43 років, що проживають на території різних країн-членів ЄС, та хто є нащадком “міжнародної родини”, тобто такої, у якій щонайменше один з батьків має міграційне підѓрунтя (безпосередньо або посередньо). Таким чином, у нашому дослідженні взяли участь 73 особи, а саме: 41 жінка та 32 чоловіки віком від 18 до 43 років. Середній вік осіб групи досяг показника 30,1 року. Цифрові дані обробляли методом варіаційної статистики з обчисленням середнього арифметичного (M), стандартного відхилення (δ), середньої різниці помилок (m), різницевої ймовірності (p). Останні дані між двома середніми у малих вибірках визначали за таблицею Стьюдента з дотриманням умови (n1+n2-2). При визначенні рівня ймовірності допущено точність р<0,05. Результати дослідження. Виходячи із стану справ, що його було вказано вище, ми проаналізували вірогідність розвитку у даної соціальної групи антисоціального розладу особистості, а акож загальні передумови, що сприяли б розвитку даного стану. За результатами дослідження ми дійшли висновку, що діти, що були народжені у міжнародних сім’ях, але чиє виховання протікало за сценарєм штучної навмисної “асиміляції” мають майже цілковиту гарантію розвитку антисоціального розладу особистості, міграційного номадизму та міграційного вакууму (специфічних особистісних феноменів, про які йдеться у наших попередніх статтях в рамках загального дослідження). Вік розвитку вищенаведених станів може варіюватись. Теоретичне намагання досягти “100% інтеграції та соціальної інклюзії” таких дітей за рахунок використання вищевказаної концепції, за нашими спостереженнями призводить до діаметрально зворотніх результатів. Обговорення. Насильна “асиміляції” та намагання створити умови для “100% інтеграції та соціальної інклюзії” дітей, що вони народжені у міжнародних родинах, побудовано на концепції “заперечення міграційного походження” когось з членів родини даної особи. Попри позитивні легіслаційні зміни у сфері мультикультуризму та культурної різноманітності, даний постулат надалі не є загальноприйнятим у таких масштабах, які б активно сприяли б успішній інтеграції та соціальній інклюзії “новоприбулих осіб”. Таким чином, упередження, обмеження, страхи, очікування та стереотипи призводять до недозалучення та “розтрати” людського потенціалу”, недосягнення потенційних цілей економічного розвитку приймаючої держави, а також, що є більш важливим, сприяє прогресуванну розвитку антисоціального розвитку особистості та інших розладів у осіб, що підпадають під категорію, що вона обговорюється в рамках даної статті. Отож, подолання соціальних бар’єрів, оптимізація та промоція диверсифікації суспільства і мультикультуралізма призведе не тільки до позитивних економічних змін, але також до покращення загального показника психо-соціального благополуччя представників даної соціальної групи та уникнення станів, про які йдеться у даному дослідженні.

Introduction. The postulate of integration and social inclusion of people possessing somehow migrational backgrounds remains a fundamental issue for our nowadays society. On one hand, there is a totally favorable background to create multiculturalism and diversity in the particularly European community. On the other hand, once we analyze individual situations, especially ones, which take place in the international families, we will predominantly see a completely opposite tendency i.e. to maximally assimilate the way their child will be raised and educated. Thus, these are exactly parents possessing migrational backgrounds, who do want to “limit” their child from being “international” by claiming that this attitude will help them to protect a necessary identity for future integration and social inclusion. In the reality, however, the tendency of international families to raise/educate monocultural children may lead to disruption of social, societal, economical and educational wellbeing of the offsprings, as well as will rather than not lead to development of the antisocial personality disorder. Materials and methods. Naturalistic observation, case studies, survey/self-report data, analysis, synthesis, induction, deduction. In the frame of our cooperation and voluntary activity at the DAR for peace and equality (non-formal international group, based in Milan, Italy), we have analyzed the results of an anonymous survey, which was led by us within the group of 73 people, from 18 to 43 years old, who are representatives of generation of locals “with migrational background” (the third migrational generation). The main characteristic feature of this social group is that they were born in so-called “international families” i.e. families, where one of the parents possesses either direct or indirect migrational background. Primarily, to assess the probability of declining of the appropriate (“desirable”) level of integration and social inclusion in the aforementioned individuals, we have assessed the gender and age balance between analyzed persons. Thus, there were 73 people, namely: 41 women and 32 men with the age range from 18 to 43 years old. The average age of persons in the group reached the index of 30,1 years old. Digital data were processed by using the method of variation statistic with calculating of the arithmetic mean (M), standard deviation (δ), the average error difference (m), the difference probability (p). The last data between two average in small samples was determined according to the Student’s table in compliance of condition (n1+n2-2). In determining of the probability level it was admitted an accuracy of p<0.05. Results. As a result, we have assessed a probability of development of the antisocial personality disorder in this social group, as well as possible reasons for the development of the analyzed condition. The probability of the APD development in the analyzed social group is tightly connected with the way these people (former children, who were born in international families) were grown and educated. Especially, if the multicultural families are forcibly rendered “monocultural” because of the “desire” of one of the parents, or mutual one. Neither of the expected scenarios of “assimilation” appear to be successful to make the process of the child’s integration and social inclusion appropriate, adequate and positive. In over 90% of cases, children who were forcibly rendered “monocultural” despite having international family, experience APD of various types, severe depression, tendency to migrational nomadism and migrational vacuum. Their condition may be however relieved through healing amnesia phenomenon, as it was numerously postulated in our former article within the framework research. Discussion. The tendency to forcibly render multicultural families monocultural is tightly connected with dominating prejudices, biases, fears, expectations and stereotypes regarding the community of migrants, refugees and forcibly displaced persons. They are socially “supposed to be different.” The difference may noticeably aggravate every pattern of their existence. Thus, the parents of such children are tended to refuse to “share their migrational background” with their child and try to make him/her “assimilate” from the very young age. However, it is exactly the forcible assimilation, which may lead to development of the antisocial personality disorder, migrational nomadism and migrational vacuum in case of the representatives of the third generation. Thus, the postulates of “desirable” diversity and multiculturalism, which are accepted and tolerated not exclusively within the legal framework, but also in societal realities will definitely lead to optimizing the general pattern of integration and social inclusion of persons, who possess migrational background; will decrease the index of probability of APD development in the similar cases, as well as will eliminate a typical tendency to “waste human potential” regarding “newcomers”.