Характеристики хімічного джерела струму російського сигналізаційного комплексу охорони периметру «Радіобар’єр»

Abstract

В теперішній період сучасного збройного протистояння України і країни- агресора РФ до Збройних Сил України різними шляхами надходять трофейні зразки озброєння та військової техніки (ОВТ). Для вивчення технічних рішень, що були застосовані під час їх створення, проводяться дослідження, які також поширюються на уламки і фрагменти зразків ОВТ ЗС РФ. Цьому питанню наразі приділяється значна увага [1, 2]. Це представляє інтерес і для систем технічних засобів охорони, що використовуються для захисту периметру спеціальних об’єктів в Збройних Силах України так і для об’єктів критичної інфраструктури. В цьому аспекті представляло інтерес дослідити одержаний трофейний зразок сейсмічних радіосигналізаторів типу РС-У та нерозбірної батареї живлення ВИП- 1013 зі складу сигналізаційного комплексу (СК) «Радіобар’єр» виробництва РФ (рис. 1, рис. 2). Сигналізаційний комплекс «Радіобар’єр» - автономна бездротова малогабаритна охоронна система, що швидко розгортається, призначена для виявлення порушника, що проник на контрольовану ділянку місцевості. Основні переваги комплексу: мобільність - малі масо габаритні характеристики, що дозволяють розгорнути 1 км ділянки місцевості 2 фахівцями менш ніж за 1 годину; автономність – не потрібно прокладання кабельних ліній, живлення елементів комплексу здійснюється від батареї та акумуляторів, час автономної роботи – до 5 років. Було здійснено аналіз фактичного улаштування і конструктивних особливостей трофейних елементів, зокрема, хімічного джерела струму (далі – ХДС), що застосовуються для живлення складових виробу комплексу охорони периметру «Радіобар’єр» виробництва країни-агресора РФ, що неодноразово використовувалися під час бойових дій.