Олеохімічні продукти як перспективні компоненти сумішевих ракетних твердих палив

Abstract

В даний час та у найближчій перспективі головним державним пріоритетом є відбиття зовнішньої агресії, збереження суверенітету та територіальної цілісності України. Досвід бойового протистояння вказує на те, що найбільш ефективною і перспективною оборонною та наступальною зброєю є засоби дальнього ураження, до яких належить ракетна техніка. Значну кількість видів ракетної техніки як військового так і цивільного призначення оснащують двигунами на сумішевому ракетному твердому паливі (СРТП). Паливні заряди СРТП формують шляхом тверднення сумішей окиснювача, переважно перхлорату амонію (ПХА), полімерного пального-зв’язувального та певних функціональних добавок. [1, 2]. Невід’ємними функціональними добавками СРТП є поверхнево-активні речовини (ПАР), пластифікатори, регулятори швидкості горіння тощо, які забезпечують потрібний рівень технологічних та тактико-технічних характеристик. У якості пластифікаторів СРТП традиційно використовують дибутилфталат (ДБФ), діоктилфталат (DOФ), діоктилсебацінат (ДОС), діоктиладипінат (ДОА), в окремих випадках - нітроалкани, азиди тощо. У якості ПАР використовують, зокрема, сульфосукцинати, олігоалкиленоксиди, аміновмісні похідні жирних кислот тощо [3]. Вищеозначені синтетичні сполуки органічного походження складають основу сучасної компонентної бази виробництва СРТП, а сировиною для їх синтезу є переважно викопні вуглеводні [4]. В умовах зовнішньої військової агресії Україна конче потребує сучасного високотехнологічного ракетного озброєння. Досвід взаємодії з міжнародними партнерами-постачальниками озброєнь свідчить, що для збереження суверенітету, незалежності і цілісності країни варто розраховувати, перед усім, на власні спроможності. Вітчизняна промисловість має виробничі потужності та досвід створення сучасних зразків ракетної техніки і ракетних палив. Але її можливості обмежені, зокрема, відсутністю або недостатністю компонентів для СРТП, потреба в яких задовольняється переважно імпортними надходженнями. Значна кількість таких імпортних товарів належить до матеріалів подвійного призначення, що обмежує їх доступність. Виробництво аналогів такої продукції потребує відповідної власної сировинної бази, яка в Україні також є вкрай недостатньою, а сучасні технології її виробництва не завжди відповідають регуляторним вимогам щодо збереження довкілля [5]. До того ж багаторічна практика застосування та результати досліджень СРТП свідчать, що використовувані компоненти, зокрема пластифікатори, регулятори швидкості горіння, не мають бажаної спорідненості з пальним-зв’язувальним і схильні до міграції, що впливає на комплекс властивостей зарядів СРТП і конструктивних елементів твердопаливних двигунів [6]. Найбільш доцільним шляхом комплексного вирішення означених проблем виглядає розширення вітчизняної компонентної бази для виготовлення СРТП через розробку та впровадження технологій виробництва компонентів СРТП на основі доступної та відновлюваної вітчизняної сировини.