Розвиток наукових досліджень у галузі хімічної технології гуми

Abstract

Гума – унікальний штучний матеріал конструкційного призначення. Здатність гуми високоефективно розсіювати механічну енергію, гасити поштовхи створила умови для різкого зростання ефективності транспортних засобів, забезпечила підвищення їх працездатності. Науковий метод дослідження процесів синтезу матеріалів конструкційного призначення, перш за все, гуми має свої особливості: на відміну від інших об’єктів дослідження, при розробці нових гум, порівнюють матеріали з найвищим рівнем деформаційно-міцнісних властивостей. Для гуми притаманні властивості різної природи: міцність (потенційна природа) та здатність гасити поштовхи (кінетична природа). Фізика твердого тіла такі об’єкти визначає як матричні структури, отже, рівень властивостей гуми визначається параметрами геометричної фазової морфології (розмір часток гетерофази, вміст гетерофази, властивості гетерофази та дисперсійного середовища) [1-7]. Сучасна парадигма сталого розвитку – це концепція, яка передбачає збалансований розвиток суспільства з урахування економічних, соціальних та екологічних аспектів. Основна мета сталого розвитку – забезпечити потреби сучасного покоління без загрози для можливостей майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби [8]. Ключові принципи сталого розвитку: «Економічна стійкість» – розвиток економіки повинен бути стабільним і довготривалим; «Соціальна справедливість» – покращення умов життя ; «Екологічна відповідальність» – збереження природних ресурсів, зменшення забруднення. Ця концепція є основою для розробки Глобальних цілей сталого розвитку ООН, які включають 17 основних напрямів, спрямованих на різні аспекти розвитку людства до 2030 року. Гума – унікальний матеріал конструкційного призначення з особливою архітектурою. Це – продукт хімічної взаємодії каучуку з різноманітними хімічно- активними інгредієнтами [9]. Основна вимога до гумовотехнічних виробів (ГТВ), які застосовуються у харчовому машинобудуванні – харчова безпека, тобто біологічна інертність (не токсичність) по відношенню до середовища, яке контактує з ГТВ. При цьому, аналіз вимог показує, що умови експлуатації ГТВ з біологічно інертних матеріалів настільки складні, що у ряді випадків суттєво перевищують рівень вимог, щодо безпеки їх експлуатації в інших галузях промисловості. Виходячи з наведеного вище, створення нових біологічно-інертних матеріалів з новим комплексом властивостей шляхом регулювання морфології надзвичайно актуальна задача. Підвищення рівня працездатності ГТВ забезпечує «Економічну стійкість».