Семантико-синтаксичні властивості й комунікативно-прагматичні функції вокативних речень у медіаетексті

Abstract

У статті розкрито семантико-синтаксичні властивості й комунікативно-прагматичні функції вокативних речень в медіатексті. Застосування комплексної методики дослідження односкладних речень на засадах функційно- комунікативного підходу дозволило визначити, з-поміж односкладних іменних речень, що функціонують в медіамовленні, найбільший функційний потенціал у комунікативній структурі медіатексту виявили вокативні речення, що виступають засобом розгортання діалогічності журналістського тексту, уводячи в широкий контекст комунікативної ситуації категорію адресатності. На основі функційної семантики предикатної синтаксеми виявлено такі соціально-комунікативні типи адресації медіаповідомлення: загальна адресація (адресат масовий, узагальнений, соціально недиференційований); конкретна адресація (адресат реальний, соціально диференційований, персонально означений); умовна адресація (адресат уявний, метафорично персоніфікований). У медіатекстах переважає загальна офіційна адресація. Комунікативно-прагматичні групи вокативних речень об’єднують такі семантичні моделі: 1) етикетні речення; 2) речення-класифікації; 3) речення- характеристики. Вокативним реченням однаковою мірою властиві апелятивна, етикетна, імперативна, ідентифікаційна, емотивна функції із незначним послабленням вагомості фатичної функції.

The article reveals the semantic and syntactic properties and communicative and pragmatic functions of vocalisations in media texts. The application of a comprehensive methodology for the study of one-part sentences on the basis of the functional-communicative approach has allowed us to determine that among the one-part noun sentences functioning in media speech, vocalisations have the greatest functional potential in the communicative structure of the media text, acting as a means of unfolding the dialogicity of the journalistic text, introducing the category of addressability into the broader context of the communicative situation. On the basis of the functional semantics of the predicate syntax, the following social and communicative types of addressing of a media message have been identified: general addressing (mass addressee, generalised, socially undifferentiated); specific addressing (real addressee, socially differentiated, personally designated); conditional addressing (imaginary addressee, metaphorically personified). General official addressing prevails in media texts. Communicative and pragmatic groups of vocative sentences include the following semantic models: 1) etiquette sentences; 2) classification sentences; 3) characterisation sentences. Vocative sentences are equally characterised by appeal, etiquette, imperative, identification, emotive functions with a slight weakening of the phatic function.