Topos of the Road in the Plays “People’s Malakhii” by Mykola Kulish and “Emperor Jones” by Eugene O’Neill

Abstract

Стаття присвячена компаративному аналізу п’єс “Народний Малахій” М. Куліша та “Імператор Джонс” Ю. О’Ніла. Мета статті – визначити спільні і відмінні риси художньої інтерпретації топосу дороги, який є структурно- композиційним центром аналізованих п’єс. Переміщення головних персонажів у просторі забезпечує розвиток драматичної дії, а також розкриття характерів головних персонажів п’єс: Малахія і Джонса. Основним рушієм дій та вчинків Малахія і Джонса є їхнє засліплення нав’язливими ідеями, зокрема соціалістичною перебудовою суспільства у першого та прагненням до влади й наживи в другого. В обох випадках акцентовано на безперспективності і трагічній приреченості шляхів персонажів, етапи яких асоціюються з Дантовими колами пекла. В українського автора вони репрезентовані у формі міських інституцій: вулиць, божевільні, заводу та будинку розпусти, які символізують безглуздість потуг Малахія, зводячи їх до “голубого ніщо”. У п’єсі Юджина О’Ніла дорога Джонса обривається в лісі та переміщується у сферу підсвідомого, у площині якого спогади про аморальні вчинки імператора проектуються крізь призму знедоленого минулого його народу, викликаючи гострі докори сумління та бажання спокути. Тернистий шлях персонажів завершується трагічною розв’язкою, проте, якщо в українського драматурга фанатизм Малахія сягає крайньої межі, призводячи до остаточного зречення родинних цінностей, то до американця Джонса приходить усвідомлення власної провини та прагнення з’єднатися, бодай після смерті, зі своїм корінням.

The article presents a comparative analysis of the plays “People’s Malahii” by Mykola Kulish and “Emperor Jones” by Eugene O’Neill. Its aim is to identify the common and distinctive features of the artistic interpretation of the road topos, which serves as the structural and compositional centre of the analysed plays. The movement of the main characters in space ensures the development of the dramatic action as well as the revelation of the main characters of the plays: Malachai and Jones. The primary motivation for Malakhai and Jones is rooted in their respective obsessions: for Malakhai, it is the socialist restructuring of society, while for Jones, it is a relentless pursuit of power and wealth. In both cases, the emphasis is on the hopelessness and tragic inevitability of the characters' paths, the stages of which are associated with Dante's circles of hell. In the works of the Ukrainian author, these circles are represented in the form of urban institutions: streets, asylums, factories, and brothels, which symbolise the absurdity of Malakhy's efforts, reducing them to “blue nothingness”. In Eugene O'Neill's play, Jones's journey ends in the forest and shifts into the realm of the subconscious, where memories of the Emperor's immoral deeds are projected through the prism of his people's impoverished past, provoking sharp pangs of conscience and a desire for atonement. The thorny path of the characters ends in a tragic resolution; however, while the Ukrainian playwright's fanaticism of Malachi reaches its extreme, leading to the final renunciation of family values, the American Jones comes to the realisation of his own guilt and the desire to reconnect, even after death, with his roots.